Індустріалізація і колективізація

Економіка в нашій країні вимагала якоїсь стабілізації, розробки стійкого і своєчасного зростання, проте, це було під силу лише політиці НЕПу. Якісний етап розвитку міг початися лише завдяки новому індустріальному підйому, зокрема, в галузі військової сфери. НЕП передбачив всі можливі шляхи становлення, але вони йшли врозріз з ідеями комуністичного суспільства, що в підсумку й обумовило появу таких понять, як індустріалізація та колективізація.

Індустріалізація в СРСР бере свій початок в грудні 1925 після XIV з`їзду партії. Розглянемо це поняття більш докладно. Індустріалізація - це процес формування масштабного машинного виробництва, який спрямований на всі галузі господарської діяльності. По суті справи, в якості серйозного інвестиційного джерела для розвороту подібного масового заходу могла бути виключно село. Індустріалізація і колективізація разом представляли собою грамотну політику держави, де перша спрямована на розвиток, а ось друга прямим текстом позначала позаекономічні методи примусу до роботи селян. І хоч відбулося загальне скорочення виробництва сільськогосподарського типу, доходи для держави були колосальними.

Додаткової рухомої силою стала Велика депресія 1929-33 рр., Яка відбувається на Заході. Криза просто змусив європейців шукати нові ринки продукції, а Радянський Союз був самим підходящим місцем з безмежними фінансовими можливостями. Як наслідок, в період основного етапу індустріалізації (з 1928 по 1938 рр.) Уже три чверті всього обладнання були імпортними. Таким чином, і індустріалізація, і колективізація повністю себе виправдовували в очах політичних діячів країни.

Варто відзначити, що технологія реалізації індустріалізації була новою. В основі були п`ятирічні плани щодо розвитку народного господарства в СРСР. Варто сказати, що до початку війни подібних планів було прийнято п`ять. У сфері розвитку всього народного господарства всі методи створювали якусь перевагу, однак, за фактом заплановані рамки розвитку не виконувалися. За рахунок планової економіки вдалося сконцентруватися відразу на просуванні стратегічно важливих галузей, наприклад, на важкої промисловості, транспорті, оборонної промисловості, енергетиці та інших. Вже за роки першої п`ятирічки індустріалізація і колективізація дають свої результати: побудовано більше 1500 різних фабрик і заводів. У другу п`ятирічку кількість сягає 4500. Таким чином, до тридцятих років Радянський Союз стає могутньою індустріально розвиненою державою, яка нав`язує конкуренцію процвітаючим державам Заходу.

Індустріалізація принесла чимало позитивних моментів, не рахуючи прогресу в промисловості: усунена було безробіття в країні, з`явилися висококваліфіковані робітники, активно готувалися інженерні кадри, почався прогрес в плані загальної освіти. Соціальні горизонти були значно збільшені, і люди почали прагнути до того, щоб зробити свою кар`єру. Але все це вдарило по іншій сфері - по селі, яка за все розплачувалася.

Колективізація була спрямована на ліквідацію індивідуального господарства, на появу нового суспільного господарства. Виключалося вільне застосування виробленої продукції, вся вона відправлялася державі. У підсумку виникали проблеми з їжею. Масова колективізація стартує в 1929 році. З цього періоду за пару місяців в колгоспах вже налічується 2,4 мільйона господарств, які туди вступили, що значно перевищувало цифру пішов 12-річчя. Природно, село сприймає в багнети такі порядки, але держава відповідає жорстко і безповоротно, виславши загін «двадцятип`ятитисячників». Каральні органи виходять на перший план.

Формується і графік колективізації, який задає темп розвитку господарства. Тут варто відзначити появу якогось духу суперництва, коли керівники мали бажання перевершити свій графік. Репресивні заходи посилювалися, щоб придушувати масовий опір. Саме тут з`являється потреба в паспортній системі, яку і вводить держава, але на селян вона не поширюється. Як наслідок, вони знову втрачають якусь свободу, так як без паспорта не можуть переміщатися куди завгодно (вони виявляються прикріпленими до тієї або іншої ділянки). Нескладно здогадатися, хто опинився знову приниженим і ображеним. Згодом, у 1932 році, починається масовий голод.