Кіотський протокол - ще одна спроба врятувати людство

Серед глобальних проблем, які загрожують людської цивілізації, на перше місце слід поставити зміна клімату. Через стихійних лих людство зазнає величезних втрат. Лісові пожежі, повені, засухи, смерчі, урагани - ось тільки найочевидніші з наслідків, до яких призвело зміна клімату.

Розуміючи потенційні загрози подальшого глобального потепління, світове співтовариство вжив ряд заходів. У 1992 році на Конференції ООН, присвяченій проблемам навколишнього середовища, була підписана Конвенція ООН про зміну клімату. У 1997 році був підписаний Кіотський протокол. Цей документ містить зобов`язання країн зі зниження або обмеження викидів шкідливих парникових газів. До 2012 року планується знизити викиди на 5,2% по відношенню до рівня 1990 року. Кожна з держав має конкретні ліміти на викиди. Якщо країна не повністю витрачає ліміти, вона має можливість їх продати в якості невикористаних квот. Як вважають експерти ООН, подібний механізм сприятиме надходженням ресурсів у країни, що розвиваються. Ці ресурси будуть використовуватися для боротьби з негативними наслідками зміни клімату.

Кіотський договір регламентує, що Східна Європа, а також країни Прибалтики повинні знизити викиди на 8%, Євросоюз - 8%, Канада і Японія - 6%, а Україні та Росії необхідно зберегти викиди на рівні 1990 року. Країни, що розвиваються, у тому числі Китай, Індія, не обтяжені зобов`язаннями, але можуть взяти на себе добровільні зобов`язання, а також отримати на їх реалізацію фінансування.

Критика природничо обгрунтування Кіотського протоколу

По-перше, у багатьох експертів викликає сумнів навіть сам факт глобального потепління. Зростання середньорічної температури може бути випадковою флуктуацией. Слідом за нею клімат знову повернеться до норми.

По-друге, навіть якщо дійсно спостерігається стійке підвищення середньорічної температури, зовсім не так очевидно, що в цьому вирішальну роль грає людина. Існує думка, що зростання вмісту вуглекислого газу є не причиною, а наслідком потепління.

По-третє, глобальне потепління може бути для людства зовсім не катастрофічним. Деякі країни, наприклад, Голландія, можуть бути затоплені, зате потепління дасть можливість активно освоювати території, які зараз практично не використовуються, наприклад, Сибір, Канаду, полярні моря.

Ці сумніви не спростовують важливості створення механізму регулювання рівня забруднень. Хоча при цьому сам Кіотський протокол зовсім не настільки необхідний

Росія

Росія підписала договір в 1999 році, а ратифікувала наприкінці 2004 року. Для Росії Кіотський протокол набув чинності тільки в 2005 році через 90 днів після ратифікації. Згідно з оцінками експертів, обсяг квот, накопичені Російською Федерацією за час дії договору, перевищить 6 млрд. Тонн еквівалента вуглекислого газу.

Противники договору вважають, що країні буде складно одночасно нарощувати виробництво і вдосконалювати його структуру, при цьому відмовляючись від спеціалізації на видобутку газу і нафти. Таким чином, виконання умов, який містить Кіотський протокол, сповільнить економічний розвиток країни і навіть може призвести до спаду виробництва і скорочення економічного потенціалу.

Прихильники угоди відзначають, що виконання умов Кіотського договору стане стимулом модернізації економіки шляхом залучення зарубіжних інвестицій, а також розвитку «чистих» виробництв. Крім того, це дозволить отримати додаткові фінансові ресурси завдяки торгівлі квотами.

Свою дію Кіотська угода закінчує в нинішньому році. Через три роки на його зміну прийде новий документ, який обговорювався в грудні 2009 року на переговорах, що проходили в Копенгагені.