Поняття договору

Правила, відповідно до яких оформляється цивільно-правовий договір, поняття якого тісно пов`язане з товарообміном, ускладнювалися і розвивалися в процесі відповідного розвитку цього обороту. Так, у класичній римської юридичної дисципліни стали застосовувати спеціальні терміни. Так, було введено поняття договору (contractus) і угоди (conventio). Угода являло собою узгоджене волевиявлення зацікавлених сторін. Поняття договору передбачала закріплення між учасниками зобов`язальних відносин. Боку, як правило, іменуються контрагентами (від contrahere - вступати в зобов`язання за допомогою угоди).

У сучасній юридичній науці поняття договору вважається досить багатозначним.

У першу чергу його розглядають як збігалася (узгоджене) волевиявлення (угода) зацікавлених учасників (сторін). Направлено цю угоду на зміну, встановлення або припинення конкретних обов`язків і прав. Якщо розглядати з цієї сторони, договір є юридичним фактом-угодою, підставою для формування зобов`язальних правовідносин. Таким чином, будь-яка угода (двостороння або багатостороння) може бути віднесена до цієї категорії. При цьому до самих угодами застосовують відповідні правила про угоди і їх формах в тому числі.

Поняття договору також застосовується до правовідносин, які виникли внаслідок укладання угоди, так як в цьому випадку має місце реалізація суб`єктивних прав і обов`язків контрагентів. Так, наприклад, коли розглядаються зв`язки, що встановлюються угодою, виконання угоди, відповідальність за невиконання, є зобов`язання. У зв`язку з цим на такі правовідносини поширюються загальні положення про зобов`язання.

Крім того, договір часто розглядають як документ, за допомогою якого фіксується угода. Іншими словами, за допомогою цієї угоди закріплюються обов`язки і права сторін. Слід зазначити, що вказане розуміння терміну вважається досить умовним. Це пов`язано, головним чином, з тим, що угода може бути оформлено не тільки як єдиний документ, підписаний усіма зацікавленими сторонами. Однак при наявності даного документа він завжди називається договором, а в рамках зовнішньоекономічного обороту - контрактом.

Існуючий закон наділяє розглядається угоду певними ознаками. Так, відповідно до закону, договором вважається угода між двома або кількома особами про виникнення, припинення або зміну цивільних обов`язків і прав.

Представляючи в цьому випадку різновид угоди, угода характеризується наявністю співпадаючих дій сторін, які виражають взаємне волевиявлення. Разом з цим присутній спрямованість цих дій (на зміну, встановлення або припинення правовідносин).

Зазначені особливості формують основний юридичний ефект угоди, який забезпечує зв`язаність контрагентів відповідними зобов`язаннями. Однак слід при цьому розрізняти договір, що являє собою угоду, і як виникло внаслідок його укладення зобов`язання сторін.

Суть останнього визначення полягає в суті прав і обов`язків контрагентів. При тому, що угода лише називає (встановлює) їх, роблячи юридично дійсними. Подальше виконання сторонами умов угоди являють собою саме виконання зобов`язань.

При цьому рамки договору формують не тільки кінцевий результат, а й сам зміст узгоджених дій учасників по його досягненню.

Виконуючи регулюючу функцію, угода дозволяє уникнути різних конфліктів. Так, наприклад, поняття колективного договору передбачає регулювання відносин між роботодавцем і працівником.