Володимиро-Суздальське князівство

З моменту свого зародження Київська Русь була унітарною державою. Перший її розділ стався ще в 972 році, а пізніше кожна нова династія, що стояла при владі, намагалася відокремитися. Політичні утворення, які мали місце в той час на території сучасної Росії, Білорусії та України, існували окремими князівствами і називалися Удільної Руссю.

Північно-східна Русь в літописах іменувалася до XIII століття Суздальській землею, а з кінця цього ж століття стала називатися Великим Володимирським князівством. Вивчаючи історичні дані, які стосуються періоду XII-XVI ст., Особливу увагу приділяють основним територіальним утворенням, одним з яких є Володимиро-Суздальське князівство. До нас дійшло безліч цікавих фактів з історії його існування.

Володимиро-Суздальське князівство князі заклали в XI-XII ст. Починаючи з молодшого сина Мономаха, Ю. Долгорукого, почався розвиток цієї землі. Багато зробив він і його сини для зміцнення не лише власної влади, а й для піднесення князівства над іншими.

Після багаторічної боротьби князь Ю. Долгорукий остаточно утвердився в київському князювання. Пізніше столиця Ростово-Суздальського князівства була перенесена у Володимир. Пов`язано це було з переїздом туди сина Ю. Долгорукого, Андрія. З його ім`ям пов`язують розквіт Володимира, що став столицею, яка прославилася в історії грамотною політикою і прагненням до об`єднання сусідніх земель.

Володимиро-Суздальське князівство займало досить велику територію. Воно існувало в XI-XIII ст., Територіально розташовуючись в межиріччі Волги та Оки. З півночі воно досягало населених пунктів Белоозеро і Устюг. До того як тут утворилося Володимиро-Суздальське князівство, територію цих земель займали угро-фінські племена. В ході історії тут сформувалися великоруські народності, а в процесі феодалізації виросли міста Ярославль, Муром, Суздаль. У ті роки в цих місцях інтенсивно розвивалося ремесло, яке досягло значного рівня. Майстерність місцевих ремісників було добре відомо далеко за межами цього регіону.

Володимиро-Суздальське князівство також славилося обробкою заліза та інших металів. У пошані було будівельну справу, гончарне виробництво і багато інших ремесел, згодом досягли гідного рівня. Не залишалася без уваги і торгівля, яка активно велася купцями Володимиро-Суздальської Русі. Купівля-продаж здійснювалася не тільки з купцями інших російських земель, але і з Волзької Болгарією, Візантією та ін.

Дійшли до нас пам`ятники говорять про те високому рівні, на якому була культура Володимиро-Суздальського князівства. Досі ця область є древнім історичним і культурним центром російської землі. Володів багатою історією цей край ще з часів російського середньовіччя. Саме в той час був побудований храм Покрови на Нерлі, Дмитрієвський собор, відновлений Успенський пятиглавий собор.

Надалі Володимир варварськи розграбували, спалили і зруйнували монголо-татарські завойовники, але навіть тоді, коли знову стався дроблення руських земель, Володимир продовжував залишатися офіційною столицею Русі до середини XV століття. Князівство офіційно припинило своє існування в 1432 році, витримавши за час свого існування тяжкий тягар різних інтервенцій, адміністративно-територіальних змін. Незважаючи на все це, культура Володимиро-Суздальського князівства збереглася в архітектурних спорудах, пам`ятках містобудування. Всі вони представляють національну, історичну та культурну цінність, охоронювану державою.

Володимиро-Суздальське князівство князі династії Долгоруких намагалися перетворити на релігійний центр. Саме тому вони намагалися створити його максимально могутнім.