Географічне положення Володимиро-Суздальського князівства. Опис Володимиро-Суздальського князівства

Історія нашої країни таїть у собі чимало цікавих і важливих подій, імен видатних діячів і назв тих міст і областей, де вони творили і жили. Так, в історії Стародавньої Русі величезне значення мало Володимиро-Суздальське князівство, з яким було пов`язано чимало видатних імен і подій.

На жаль, про його історію, місце розташування та жителів говорять набагато менше. Сьогодні ми обговоримо як географічне положення Володимиро-Суздальського князівства, так і інші його характеристики.

Основні відомості

Раніше воно називалося Ростово-Суздальська земля, а розташовувалося в межиріччі Оки і Волги. Місцевість завжди відрізнялася на диво родючими ґрунтами. Не дивно, що вже до початку XII століття тут склалася велика і добре налагоджена система боярського землеволодіння. Так як в тих краях було багато лісів, всі ділянки родючої землі розташовувалися між ними. Вони отримали назву ополий (термін відбувся від слова «поле»). З давніх пір на території князівства було місто Юр`єв-Польський (він якраз розташовувався в зоні Опілля). Які були природні умови Володимиро-Суздальського князівства?

Якщо порівнювати ці місця з Подніпров`ям, клімат тут був досить-таки суворий. Врожаї були порівняно великі (для тих часів), але рибальство, мисливство та бортництво, які були розвинені в тих краях, давали непоганий «приробіток». Своєрідне географічне положення Володимиро-Суздальського князівства і його досить суворі умови призвели до того, що слов`яни прийшли сюди пізно, зіткнувшись з корінними фіно-угорським населенням.

Видалення від центрів цивілізації тих часів призвело також до того, що Володимиро-Суздальські землі найдовше чинили опір насильницького насадження християнства з Києва.

Географічне положення

Людей сюди приваблювала унікальна географічна позиція: земля була захищена від нападу з усіх боків повноводними ріками, величезними за площею болотами і непрохідними лісами. Не слід забувати, що географічне положення Володимиро-Суздальського князівства було добре тим, що його південні рубежі були прикриті іншими слов`янськими князівствами, які захищали населення цих земель від нашестя кочівників.

Процвітання князівства грунтувалося також на величезній кількості втікачів людей, які йшли в місцеві ліси від все тих же набігів і непомірних поборів княжих ставлеників.

Основні характеристики Володимиро-Суздальського князівства

Ось чим відрізнялося Володимиро-Суздальське князівство. Таблиця непогано описує його основні аспекти.

Про вигідною торгівлі

По землях Володимиро-Суздальського князівства пролягав Волзький торговий шлях, який пов`язував ці землі зі Сходом. Торгівля тут була вкрай вигідною. Не дивно, що в цих землях досить швидко з`явилося міцне і багате боярство, яке було не в захваті від Києва, а тому постійно затівають відділення і прагнуло до самостійності. Таким чином, саме географічне положення Володимиро-Суздальського князівства сприяло створенню багатого міцного «держави в державі».

Допомагало їм у прагненні до цього ще й те, що князі звернули на тутешні краї свою увагу досить пізно, оскільки місця на престолі у віддалених землях призначалися виключно для молодших синів, яких було бажано видалити від Києва. Тільки лише коли до влади прийшов Мономах, сила і велич держави стали швидко зростати. Саме тому спадкової вотчиною Мономаховичів стало саме Володимиро-Суздальське князівство, карта якого швидко обростала новими землями.

Між тутешніми землями-волостями і нащадками Володимира Мономаха встановилися міцні зв`язки, тут раніше, ніж в інших землях, звикли сприймати синів та онуків Мономаха як своїх князів. Приплив спадщини, що викликав інтенсивну господарську діяльність, зростання і виникнення нових міст зумовили економічне і політичне піднесення краю. У суперечці за владу ростово-суздальські князі мали значними ресурсами.

Опілля

Землеробство в ті часи вимагало неабиякого завзятості. Але в умовах Володимиро-Суздальських земель ніяких гарантій не давало навіть воно. З однієї десятини в XII столітті при найбільш оптимальному збігу обставин вдавалося зібрати не більше 800 кг. Втім, на ті часи це було просто чудово, а тому Володимиро-Суздальське князівство, характеристика якого дана в статті, швидко багатшало.

Але господарство місцевих селян перебувало в особливій залежності від скотарства. Розводили вони практично всі породи худоби: корів і коней, кіз та овець. Так, на археологічних розкопках в тих краях знаходять масу залізних кіс, які використовувалися для заготівлі сіна. Велике значення мало розведення коней, які масово використовувалися у ратній справі.

«Плоди землі»

Приблизно в XII столітті ж виникло також городництво. Основним його знаряддям в ті роки були лопатки з металевою обкуттям («рильце»). Особливо багато їх було знайдено в Суздалі. У Різдвяному соборі міста є зображення Адама. Підпис до малюнка пояснювала, що «Адам копав землю рильцем». Таким чином, вся історія Володимиро-Суздальського князівства нерозривно пов`язана з постійним вдосконаленням майстерності його мешканців.

Приблизно в ті ж століття починає інтенсивно розвиватися садівництво. Дивно, але тоді воно було долею тільки лише городян. Це знову-таки підтверджується численними археологічними розкопками, в ході яких було знайдено велику кількість залишків старих яблуневих садів. Перекази говорять також про те, що з XII століття на території князівства стали закладати велику кількість вишневих садів. Сучасники писали, що міста Володимиро-Суздальського князівства є «перлиною Русі».

Незважаючи на рясну торгівлю, що почало розвиватися землеробство і садівництво, населення продовжувало інтенсивно займатися бортничеством, полюванням і рибальством. В ході розкопок знаходять величезну кількість мереж, гачків, поплавців і залишків спійманої риби. Що ж ще приховувало в собі Володимиро-Суздальське князівство? Характеристика його буде зовсім неповною, якщо ми не поговоримо про ремесла, якими займалися його жителі.

Ремесла

Без ремісників неможливо собі уявити життя жодного князівства в ті роки. Цікаво, що в ті століття спеціалізація майстрів розрізнялася виключно за готовому виробу, а не за матеріалом. Так, сідлярів повинен був досконало знати не тільки способи обробки шкіри, але і різні прийоми карбування, за допомогою якої він і прикрашав свій виріб, роблячи його можливо більш привабливим для потенційних покупців. Так як селилися ремісники виключно по «родинному» принципом, в містах швидко виникали цілі майстрові слободи.

У деяких будинках навіть були знайдені спеціальні робочі печі для виплавки, які встановлювалися поруч з тими, в яких готувалася їжа. Деякі ремісники працювали виключно на замовлення. Інша, куди більш численна категорія майстрів, виготовляла масові вироби для збуту їх на міських ринках і прямого продажу заїжджим купцям, які дуже любили Володимиро-Суздальське князівство. Коротко поговоримо і про інші заняттях, які були поширені серед місцевого населення.

З того ж XII століття тут інтенсивно розвивалися всі ті ж ремесла, які були популярні на території всієї іншої Київської Русі. Втім, з літописів того періоду випливає, що основним заняттям місцевого населення швидко стала деревообробка. В ході всіх розкопок знаходять дуже багато інструментів для роботи з деревом. Не менш стародавнім ремеслом в тих краях було гончарство.

Розвиток гончарної справи в князівстві

Свідченням активного розвитку гончарного мистецтва є будівництво Успенського Собору в кінці XII століття. На берегах невеликої річки Кам`янки знайшли залишки трьох величезних печей для випалу, в кожну з яких можна було завантажити по п`ять тисяч штук цегли за один прийом. Передбачається, що в той же період місцеві майстри освоїли виробництво також наливних плиток. Їх розміри доходили до 19х19 см, що на ті часи було справжнім технологічним проривом. Щоб зробити плитки гарніше, ремісники використовували величезний перелік всіляких емалей і глазурі.

Завдяки настільки широкому і багатому асортименту товарів розвиток Володимиро-Суздальського князівства йшло семимильними кроками, тому що гроші в його казну лилися широким потоком.

Мистецтво обробки каменю

Камнетесні ремесло почало розвиватися з кінця XII століття, причому майстри дуже швидко досягли визначних висот у своїй справі. У містах князівства з`явилося багато ремісників-камнетесов. Не випадково багато суздальские бояри зневажливо називали владимирцев «холопами і каменярами». В кінці 40-х років в Суздалі з`являється окрема артіль мулярів. Саме її майстри взяли діяльну участь у зведенні храмів міста Переславля-Залеського, Юр`єва-Польського, Суздаля. Крім того, вони ж будували заміську резиденцію в Кидекше.

Розвиток ковальської справи

Ковальське ремесло в цих краях також отримало досить широке поширення і було дуже розвиненим. Якщо знову-таки повернутися до теми розкопок, то в їх ході виявляють величезну кількість ковальського інструменту. Під містом Вязніки в приватних будинках було знайдено безліч зразків болотної руди, що дозволяє зробити висновок про широке поширення цього ремесла серед людей, що населяли Володимиро-Суздальське князівство. Коротко кажучи, вони були чудовими ремісниками.

Вінцем майстерності місцевого ковальського ремесла стали чудові хрести Успенського та Дмитрівського соборів, прикрашені фігуркою голуба-флюгера, з найтоншим умінням зробленого з міді. Але Різдвяний і Успенський собори Володимира своїми розкішними мідними статями легко перекреслюють все це.

Збройова справа

Але особливо в ті часи з місцевих ковалів виділялася категорія зброярів. Саме вони зробили шолом Ярослава Всеволодовича і бойова сокира Андрія Боголюбського, які слід вважати зразками не тільки ковальського, але і ювелірної майстерності. Особливо славилися місцеві кольчуги.

Крім того, археологів вразив один раз знайдений ними кріпак цибулю, від якого навіть збереглося сім стріл. Довжина кожної з них становила близько 170 сантиметрів, а вага становила відразу 2,5 кілограма. Швидше за все, саме їх стародавні літописці називали «шереширами». Особливо цінувалися майстри, які займалися виготовленням щитів.

Як з`ясували археологи, суздальские і володимирські ковалі вміли виготовляти не менше півтора сотень зразків виробів із сталі, володіючи при цьому більш ніж 16 різними спеціальностями.

Ткацтво і робота з тканинами

Тут повсюдно було поширено ткацтво, а також найрізноманітніші види прядіння. При розкопках було знайдено не тільки безліч інструментів цих ремесел, а й залишків тканин. Виявилося, що російські майстрині в цих краях знали до півсотні прийомів шиття, включаючи найвишуканіші. Матеріали були найрізноманітніші: шкіри, хутра, шовку і бавовна. На тканинах у багатьох випадках збереглася чудова вишивка срібною ниткою.

Так як в князівстві здавна було розвинене скотарство, то і шкіряників в тутешніх краях також вистачало. Суздальські майстра прославилися далеко за межами своєї батьківщини винятковою якістю юхтових і сап`янових чобіт. На підтвердження цього відомий в своїх колах професор М. М. Воронін знайшов при розкопках в деяких подвір`ях безліч «тупиків». Так в ті часи називали шматки коров`ячих ребер, що застосовуються при механічній обробці шкір.

Обробка кістки

Відомо було місцевим жителям і майстерність косторезов. Практично в кожній траншеї на розкопках зустрічаються численні кістяні гудзики, гребені та інші господарські речі. Приблизно в той же період порівняно широке поширення набуває і ювелірне майстерність. Як у Володимирі, так і в Суздалі були знайдені численні ливарні форми мідників. Ювеліри ж, як з`ясувалося згодом, у своїй роботі використовували більше 60 типів форм різного призначення. Особливою повагою в суспільстві користувалися ті майстри, які працювали з виробами із золота.

Знаходили як браслети, так і всілякі види намист, підвісок і гудзиків, які були майстерно прикрашені емалями з вельми складним циклом виробництва. Володимирські майстри всього з одного грама срібла примудрялися витягати по кілометру найтоншої нитки!

Економічний розвиток

Які ж ще були особливості Володимиро-Суздальського князівства? Як ми вже говорили, швидкий розвиток економіки було тісно пов`язане з тими найважливішими торговими шляхами, що пролягали по його території. Археологами було знайдено кілька складів східних монет (діргемов), що однозначно підтвердило найтісніші торговельні зв`язки Володимира і Суздаля з далекими країнами. Але й внутрішня торгівля процвітала: особливо це було помітно у відносинах з Новгородом, з яким місцеві купці вели хлібну торгівлю.

Не менш інтенсивною була торгівля з Візантією, а також багатьма європейськими країнами. Особливо котирувалися річкові шляхи доставки. Втім, місцеві князі завжди строго дотримувалися порядок і на сухопутних торгових трактах, так як розлад у стосунках з купцями міг дуже негативно позначитися на добробуті земель.

Ось які були особливості Володимиро-Суздальського князівства.