Військова реформа 1874

Військові реформи, що стосуються реорганізації армії і перетворення військового відомства, розтягнулися на кілька років. Нагальна необхідність у них виникла після невдачі в Кримській війні. Більшість перетворень було проведено під керівництвом Д. А. Мілютіна. Прагнучи зменшити грошові витрати, він скоротив термін служби до п`ятнадцяти років. Причому, відслуживши сім років, кожен солдат міг піти у відпустку, внаслідок чого в мирний час армія істотно скорочувалася. У ротних школах почали систематично навчати солдатів грамоті, були скасовані побої, фізичні покарання.

У 1864 році було реформовано місцеве військове управління. З цих пір територія держави ділилася на кілька військових округів. Це призвело до того, що управління стало ближче до своїх військ, а значить, і могло їх набагато швидше мобілізувати за потребою. Армія стала набагато стабільніше. З 1865 року військами став керувати Генеральний штаб - центральний орган. Кадетські корпуси, в яких раніше готували офіцерів, перетворили в військові гімназіі- відкривалися військові училища по підготовці майбутніх офіцерських кадрів. Створені юнкерські училища дозволяли молодим людям, які не мають дворянського походження, з часом потрапити в офіцерський корпус. Нова система військової освіти зажадала від Академії Генерального штабу і створення нової програми навчання.

Тепер більше часу стали відводити на бойову підготовку. Піхоту і кавалерію оснастили гвинтівками Бердана, корпуси скасували, а війська розділили на місцеві та польові. Вперше артилерія отримала нові знаряддя, нарізні, які заряджалися з казенної частини. Весь комплекс цих заходів привів до необхідності створення іншої військової повинності.

Військова реформа 1874 полягала в утвердженні Олександром II Статуту про військову повинність. Згідно з новим указом, усі чоловіки, які досягли 21 року і до 40 років включно, зобов`язані були нести військову службу. В армії служили шість років і ще дев`ять років перебували в запасі, а на флоті - сім років і три роки в запасі. Потім все військовозобов`язані зараховувалися в державне ополчення (там же значилися і ті, що були звільнені від призову). Справжній термін дійсної служби в армії залежав і від рівня освіти, що було привілеєм не всіх станів. Військова реформа 1874 послужила значному підвищенню грамотності серед чоловіків, так як повний термін служили тільки неписьменні, які в армії навчалися читання, письма та математики. Для мають початкову освіту служба скорочувалася до чотирьох років, колишні гімназисти служили півтора року, а особи з вищою освітою - всього півроку.

З одного боку військова реформа 1874, як жодна інша реформа Олександра II, стосувалася всього суспільства, всіх станів. А з іншого - в ній найбільш висловлювався принцип соціальної нерівності. Справа в тому, що від стану призовника і від його матеріального добробуту безпосередньо залежали всілякі вилучення та пільги. Деякі народи Крайньої Півночі, Середньої Азії, Далекого Сходу, Кавказу звільнялися від служби за національними і релігійними міркуваннями.

Військова реформа 1874 була схвалена частиною генералітету на чолі з фельдмаршалом Барятинським А. І. Він і його однодумці дорікали Мілютіна в тому, що армія загрузла в бюрократії, а командний склад дуже ослаб. Проте участь у російсько-турецькій війні показало, що армія боєздатна, а офіцери і солдати добре вивчені.

Військова реформа 1874 не змогла змінити становий характер корпусу офіцерів, та й не переслідувала цієї мети, зате зробила армію сучасною. Серед недоліків перетворень можна відзначити і той момент, що мало уваги було приділено інтендантської частини, що все ж дало про себе знати під час війни Росії з турками.