Що з себе являє наукове знання

Пізнання є специфічним родом людської діяльності. Направлено воно на осягнення людиною самої себе і навколишнього світу. Придбання знань здійснюється людьми двома основними засобами. Першим є праця. Таким чином людина отримує практичні знання. Другим є духовний метод. У його рамках пізнавальний процес і одержувані знання протягом історичного розвитку самопізнання і практики втілюються в різних формах.

Для кожної форми суспільної свідомості (філософії, науки, політики, міфології, релігії і т. Д.) Відповідають особливі види пізнання. Серед них слід виділити міфологічне, ігрове, буденне, філософське. Існує і художньо-образне, особистісне, наукове пізнання.

Кожен вид має своїми особливостями. Однак в умовах сучасного світу питання про те, що з себе представляє наукове знання, цікавить дослідників більше інших питань.

Сутність цього виду сприйняття інформації полягає в достовірному узагальненні наявних фактів. Наукове знання за випадковим бачить закономірне і необхідне, а в одиничному виявляє спільне. Його завдання полягає у виявленні об`єктивних законів реального світу: громадських, природних, законів мислення і самопізнання. У зв`язку з цим наукове знання орієнтоване переважно на істотні характеристики об`єкта, загальні властивості і вираз їх в абстрактній системі. Воно прагне розкрити об`єктивні, необхідні зв`язки, що фіксуються у формі законів. Якщо ж цього немає, то і немає самої науки. Специфіка наукового знання передбачає відкриття законів та поглиблене вивчення явищ.

Найвищою цінністю і безпосередньою метою вважається об`єктивна істина. Вона осягається головним чином раціональними способами і засобами, не без участі, безумовно, природного спостереження. Наукове знання передбачає усунення суб`єктивістських моментів (по можливості), що забезпечує "чистоту" розгляду предмета. Таким чином, наука дає справжнє відображення явищ, формує об`єктивну картину того, що відбувається. При цьому важливе значення має і активність суб`єкта, яка являє собою передумову й умову осягнення істини.

Більше за інших форм пізнання наука орієнтована на практичне втілення. Таким чином, вона стає в деякому роді "керівництвом до дії" по перетворень в навколишньої дійсності і регулювання реальних процесів. За допомогою наукового знання відкриваються можливості не тільки передбачення, а й свідомого формування майбутнього.

Сучасна наука володіє істотною особливістю. Проявляється ця особливість у здатності зумовлювати практику. Багато сучасних процеси виробництва зародилися в лабораторіях. Таким чином, наука сьогодні здатна не тільки задовольняти потреби виробництва, але й часто є передумовою до технічного прогресу.

У гносеологічному плані наукове пізнання є процесом суперечливим і складним. По ходу цього процесу відбувається не тільки відтворення, фіксація інформації, а й формування систем інформаційних елементів відповідно до визначених принципів, нормами, правилами.

Придбання наукового знання не обходиться без використання специфічних матеріальних засобів (інструментів, приладів, іншого обладнання). Разом з цим, для вивчення застосовуються різні методи і засоби, такі, наприклад, як математика, сучасна логіка, діалектика та інші.

Наукове пізнання не існує без доказовості, обгрунтованості, достовірності висновків і отриманих результатів. Однак разом з тим дослідження пов`язане з побудовою здогадок, припущень, гіпотез.

Сучасна методологія виділяє різні критерії наукового знання. До них, крім названих вище, слід також віднести внутрішню системність, формальну несуперечливість, відтворюваність, свободу від упередженості, відкритість для критики, строгість.