Італійське Відродження

Епоха Відродження прийшла на зміну європейській культурі середньовіччя. Дане явище бере свій початок в Італії, саме тут були помічені його перші ознаки. Італійське Відродження припало на період з XIII по другу половину XVII століть. В основі його лежить принцип гуманізму, тобто утвердження гідності і краси людини. У цей час починає формуватися світська культура, відбувається звільнення від церковної схоластики і релігійних догм. Культура стає антропоцентричною. Термін «Відродження» був введений Джорджо Вазарі. Він характеризував цей час як період відродження античності. Інакше епоху називають Ренесансом.

Епоха Відродження супроводжувалася деякими протиріччями, це пов`язано з тим, що пік її припав на війни, а вже по закінченню їх кардинально змінилися цінності. Пріоритетом стало не моральне, а матеріальне, відбувався розвиток міщанства, посилився вплив церкви.

Література

Родоначальником Ренесансу в Італії прийнято вважати Данте Аліг`єрі, саме йому вдалося розкрити сутність людей даного періоду в літературному творі «Божественна комедія». У творах авторів Відродження виражалися гуманістичні ідеали, прославлялися свободи творчості особистості. Внутрішній світ людини в усьому його емоційному різноманітті розкрив Петрарка. Не можна не відзначити і новели Боккаччо, трактати Макіавеллі, поеми Аріосто і Тассо. Література спиралася на традиції античності і народну поезію. У ній поєднувалися раціональне начало і поетична фантастика. Все більшу популярність отримували комічні жанри. Саме в цей період написані такі найвідоміші всьому світу твори, як «Декамерон», «Дон Кіхот».

Архітектура

Італійське Відродження в архітектурі довгий час слід було середньовічним традиціям, це виражалося у використанні елементів готики. Італійська готика істотно відрізнялася від готики інших країн Європи. Будови мали великі, спокійні форми, широкі стіни з горизонтальним членуванням. Одним з найвідоміших храмів того часу є церква Санта-Кроче, її будівництво розпочав Арнольфо ді Камбіо в XIII столітті. Оздоблення алмазної рустовкой, дерев`яні стельові перекриття, єдність внутрішнього простору - все це відмінні риси храму.

Скульптура

Мистецтво Відродження характеризується не тільки введенням нововведень в архітектуру, а й змінами в скульптурі, яка в цей час переживає розквіт. Все більшою популярністю користуються державні та купецькі замовлення. Найвідомішими скульпторами того часу були Лоренцо Гіберті, Лука делла Роббіа та ін. Роббіа, наприклад, прославився тим, що почав застосовувати глазурного техніку в скульптурі і рельєфі. Він створював майолікові бюсти святих, Мадонни і Христа. Мистецтво цього скульптора заслужено отримало визнання у сучасників.

Живопис

Італійське відродження не представляється без живопису. Виконувалася вона в техніці фрески. Писали художники по штукатурці фарбами на воді. У середині XV століття поширення набули картонні малюнки, виконані на папері або тканини. У Венеції будівлі прикрашали фрескою, а мальовничими малюнками, виконаними олійною фарбою. Також італійське Відродження подарувало світу і такий вид мистецтва, як гравюра. Виконували гравюри на металі і дереві. Варто відзначити і те, що художники Ренесансу звертали увагу на пейзаж, анатомію людини, світло. Пейзаж стає не просто фоном, а елементом сюжету в картині.

До великим майстрам епохи в мистецтві Відродження відносяться Брунеллески, Вероккио, Мантенья, Донателло, Мазаччо, Боттічеллі та інші. Першим художником, зобразив тривимірність, прийнято вважати Джотто.

До філософам даної епохи відносяться Микола Коперник, Жан Боден, Лоренцо Валла, Нікола Кузанський, Нікколо Макіавеллі.