Типи особистості в психоаналітичної діагностиці

При проведенні психоаналітичної терапії кожен фахівець користується психоаналітичної діагностикою для встановлення типу особистості клієнта. Така діагностика зазвичай проводиться на початку лікування при проведенні підготовчого етапу роботи, під час якого проводиться опитування досліджуваного, діагностична бесіда, збір анамнезу і спільне вироблення спрямованості подальшої роботи. Типи особистості визначаються для ефективного здійснення всіх цілей діагностичної роботи.

Мети діагностики:

1) Для розробки плану подальшої психоаналітичної роботи, тому з кожним клієнтом в залежності від його типу особистості намічається специфічна форма і встановлюється тривалість індивідуальної терапії.

2) Для здійснення прогнозу психоаналітичної роботи залежно від того, які типи особистості піддаються тій чи іншій терапевтичній техніці.

3) Для захисту клієнта від невиправданих очікувань. Поставивши правильно діагноз, терапевт може не тільки сповістити клієнта про складність і тривалість спільної діяльності, а й вказати на необхідність докладати зусилля для роботи над проблемою.

4) Для встановлення взаємодії на основі емпатії, тобто діагностика допомагає краще зрозуміти клієнта, його труднощі, переживання, можливі причини заявленої проблеми.

5) Для запобігання спроби відмовитися від лікування, якщо воно здасться занадто тривалим, складним, що вимагає роботи над собою. Психоаналітик встановлює типи конфліктних особистостей і відповідні способи роботи з ними при назрівання гострої ситуації, яка може призвести до розриву терапії.

Діагностика з опорою на психоаналітичні теорії

Ненсі Мак-Вільямс для проведення психоаналітичної діагностики пропонує використовувати дві теорії психоаналізу: теорію драйвів Зигмунда Фрейда і теорію Его-психології, засновником якої стала Анна Фрейд - дочка і помічниця свого батька.

1) За допомогою теорії драйвів всі типи особистості поділяються залежно від фіксації на тій чи іншій стадії психосексуального розвитку на особистості з оральним, анальним або фалічним характером, що було прийнято дослідниками і знайшло своє відображення в їхніх працях. Наприклад, у Вільгельма Райха в роботі «Аналіз характеру».

2) Его-психологія являє характер людини у вигляді сукупності психологічних захистів, за допомогою яких людина розвиває свої адаптаційні механізми і захисні реакції. Діагностика відповідних захисних механізмів дозволяє більш точно визначити типи особистості клієнтів, які відвідують психоаналітика.

Діагностика рівнів організації характеру

Люди одного і того ж типу особистості можуть вести себе по-різному в залежності від того, наскільки сильні порушення характеру у них простежуються. Традиційно виділяється три рівні:

1) Невротичний. Пацієнти демонструють високий рівень функціонування, хоча пред`являють досить глибокі емоційні страждання. Перебувають у контакті з реальністю, адекватно оцінюють свій стан і приймають рішення щодо їх подолання самостійно.

2) Пограничний. Демонструють готовність до тестування реальності. Але не завжди роблять це успішно. Легко регресують до попередніх етапах розвитку і використовують примітивні захисні механізми.

3) Психотичний. Тестування реальності утруднене, людина користується вигаданими образами, які черпаються з фантазій, галюцинацій. Відчувають базальное недовіру до навколишнього світу.

Часто в діагностиці відбувається плутанина: істероїдний тип особистості помилково приймають за психотичний характер. Слід розуміти, що істероїдний (або істеричний) тип особистості може бути і невротичним, і прикордонним, і психотическим, хоча у всіх проявах буде прагнути до театралізації, до демонстрації себе.

Психоаналітична діагностика ефективна буде в тому випадку, якщо фахівець використовує комплексне дослідження: визначить тип особистості та рівень організації характеру.