Історична довідка: Казанське ханство

Освіта Казанського ханства почалося у 1438 році, коли остаточно розпалася Золота Орда. Його столицею стала Казань, а першим правителем - Улуг-Мухаммед. Територія ханства простягалася від річки Сура до річки Біла і від Верхнього Прикам`я до Самарської Луки.

Казанське ханство складалося з чотирьох основних округів-даруг: Алатского, Арського, Галицького та Зюрейского. З даруг виділялися улуси, в кожен з яких входило кілька поселень. На території ханства проживали тюркомовні та фінно-угорські народи. Населення називало себе Казанлі. Їх релігією було мусульманство.

Найбільш шанованими станами за традицією вважалися знати і духовенство. Найважливіші особи з них входили до складу єдиного органу влади - Дивану. До військових станам ставилися оглани і козаки. Оглани були командирами кінних військ, а козаки - простими солдатами.

До непривілейованим станам ставилися торговці, селяни, ремісники і вільнонаймані працівники. Вони повинні були платити певні види податків: ясак (10% доходу), клан (оброк), кулуш, Салига, бач, култика, сала-харадж (сільський податок), харадж хараджат (податок на торгівлю), Сусун (продовольча подати), тютиньсяни (податок з кожної труби), гулюфе (фураж), постій.

Також на землях Казанського ханства процвітало кріпацтво і рабство. Кріпаки (Киши) працювали на землевласників. Подібну роботу виконували і раби-військовополонені. Через 6 років такий раб отримував свободу, але все одно не мав права залишати територію країни.

Посада глави держави іменувалася "хан-чингизид". Його радники, еміри, також були командувачами війська. Часто хан-чингизид лише формально керував країною, а на ділі він був повністю залежний від Дивану. Посади в Дивані передавалися у спадок і були довічними. У виняткових обставинах скликався курултай, на якому були присутні представники відразу трьох найважливіших верств населення: війська, духовенства і хліборобів.

Жителі Казахського ханства вирощували жито, ячмінь, полбу та овес. Також була розвинена полювання, бортництво, рибальство, бджільництво, шкіряна справа.

Не менше значення мала торгівля. Зовнішня була більш розвинена, ніж внутрішня, наприклад, Казанське ханство мало торговельні відносини з Росією, Персією і Туркестаном. Особливе місце в економіці держави займала работоргівля. Рабами зазвичай ставали численні військовополонені.

У Казанському ханстві повсместно панував іслам. Духовенство очолював Сеїд, який був прямим нащадком пророка Мухаммеда. Також особами духовного звання вважалися шейхи, імами, мулли, данішменди, дервіші, хаджі і хафізи. Крім ісламу в ханстві був поширений суфізм, що прийшов з Туркестану.

Основним і найбільш численним видом військ Казанського ханства була численна кіннота. Піхота і артилерія також були присутні, але були нечисленні і досить незначні в порівнянні з кіннотою.

Так як для наступальної війни армія Казанського ханства була недостатньо великий, казанці вели тактику оборонної війни, періодично роблячи набіги на області, що знаходяться у володіннях руських князів.

У 1467 році російські війська організували похід на Казанське ханство з метою посадити на престол людини, лояльного до Московського князівства. Після цього в 80-х роках 15 століття російський уряд регулярно втручалася в боротьбу за престол ханства. Результатом цього протистояння стало захоплення Казанського ханства в 1487 році московськими військами і заняття казанського престолу слухняним Москві ханом Мухаммед-Еміном. У 1552 році армія Івана IV штурмом взяла Казань, наслідком чого стало приєднання Казанського ханства до Московського князівства. Після цієї події Казанське ханство як окрема держава перестала існувати.