Штучні мови та їх значення

Про те, що таке природні мови, знає кожен. А якщо не знає, то хоча б здогадується - адже на них говорять всі люди нашої планети. Але щоб не виникало плутанини, можна дати їм таке визначення - це плід спілкування людей, що виник і вдосконалюватися протягом століть, що випробував на собі вплив культур, традицій і історичних процесів. Природними є майже всі мови: це і російську, і англійську, і китайський, і німецька, і індійський, і багато інших. Вони можуть бути і простими, і сложнимі- і поширеними, і редкімі- і міжнародними, і использующимися лише на власній батьківщині.

А що ж таке штучні мови? Чому їх так називають? Як вони виникли? Навіщо вони потрібні?

Штучні мови були створені людиною і не піддавалися впливу культурних традицій та історичних подій. При створенні такої мови словник може формуватися як з ніде більше не існують слів, так і із слів з різних природних мов. Використання його можливо лише для порівняно невеликого кола людей, що взявся за вивчення такого лінгвістичного новоутворення, і правила в ньому часто складні. Осягненням таємниць таких мов, як правило, займаються дуже і дуже небагато, в основному лінгвісти.

Однак мають штучні мови і свої плюси: їх можуть використовувати шифрувальники, на них зручно перемовлятися про щось таємному, з їх допомогою можна повністю зануритися в світ твори, якщо герої там кажуть подібним складом.

На сьогоднішній день існує безліч мов, штучно створених людиною. Але найвідомішими вважаються всього п`ять.

Воляпюк - один з перших штучних мов - був винайдений німцем. Завдяки своїй простоті і незвичності (всі слова цієї мови були придумані автором) воляпюк швидко набув поширення, деякий час на ньому не тільки говорили, але й видавали газети.

Есперанто, як і воляпюк, з`явився в 19 столітті і навіть був більш популярний, ніж перший. В есперанто слова запозичені з декількох природних мов, якщо точніше, з груп слов`янських, романських і германських мов. На есперанто говорять і донині, навіть живуть люди, для яких вона є рідною. Таке зустрічається в інтернаціональних родинах, де подружжя говорять між собою на есперанто, а діти засвоюють його з дитинства.

Ідо - аналог есперанто, вдосконалений французом Луї Кутюра і данцем Отто Есперсеном. Однак такої популярності, як есперанто, ідо не завоював.

Квенья - так званий "мова ельфів", придуманий всесвітньо відомим письменником Толкієном. Створювався на основі стародавніх мов германської групи. Досить популярний серед шанувальників його творчості.

Словянськи - це дуже молодий мова, створена в 2006 році, щоб полегшити міжнародне спілкування між слов`янами. Словянськи - це мова, достатньою мірою зрозумілий майже всім носіям слов`янських мов, в число яких входять росіяни, українці, хорвати, чехи, болгари та білоруси.

Таким чином, на прикладі есперанто і словянськи можна зробити висновок, що штучні мови можуть приносити відчутну користь при спілкуванні носіїв різних мов.

Однак на цьому завершувати розмову про мови не варто. В окремі категорії слід виділяти не тільки природні і штучні мови, але й штучно відроджені.

Так, у Чехії в кінці 18-го століття майже все населення країни говорило німецькою мовою, а чеський був забутий. На його діалектах велися розмови в сільській місцевості, та й то селяни з різних сіл насилу розуміли один одного. Усвідомивши сумну долю рідної мови, корінні чехи взялися за його відновлення, в чому дуже процвітали. Інша справа, що і донині чеський розмовний і чеський літературний - це хоч і споріднені, але зовсім різні мови.

Схожа історія сталася і з івритом, на якому в 19 столітті майже ніхто не розмовляв. Ні, він не був забутий - на ньому друкувалися газети, євреї різних країн використовували його для спілкування, але він не використовувався в побуті, і тому багатьох слів у ньому просто не було. Тому, щоб відродити цю мову, було необхідно не тільки змусити людей згадати про нього, а й винайти нові слова.

Спроба штучного відновлення була зроблена і стосовно ще одного, майже нікому зараз невідомої мови - кафаревуса, але вона була невдалою.