Основні властивості системи

Для вивчення тієї чи іншої властивості системи існує ряд загальних принципів. Так, кожна структура обумовлена просторово-часової формою зв`язку або взаємодією між елементами. Цілісність системи має місце, у разі якщо існування її необхідно для підтримки функціонування будь-якої структури або залежить від її діяльності.

Відповідно до принципу необхідної різноманітності, компоненти не можуть бути ідентичними, вони повинні володіти індивідуальністю. Елементів повинно бути як мінімум два. Точного максимальної кількості не існує, компонентів може бути нескінченне число. Якщо елементи взаємодіють у структурі строго певним чином, то мають місце детерміновані системи.

Треба зауважити, що взаємини між компонентами володіють важливим значенням. Властивості системи не можна досліджувати повністю тільки на підставі вивчення її частин. Так, наприклад, по окремих деталей не можна судити про роботу всього механізму. Загальний ефект від дії кількох чинників практично завжди відмінний від результату їх роздільного впливу.

Вивчаючи властивості системи, здійснюють і досліджують характер зв`язків між її компонентами. Відповідно цією ознакою, виділяють кілька видів структур. Так, існують ізольовані, замкнуті системи. Є й відкриті структури, вивчення яких здійснюється в рамках теорії організації. Існують також динамічні системи. Між елементами середовища та компонентами всередині них відбувається взаємодія, що виражається в перенесенні інформації, енергії і речовини.

Розглядаючи властивості системи, слід згадати про здатність до самозбереження. Це досягається завдяки наявності стійкості і витривалості, переважанню внутрішніх взаємодій над зовнішніми. Для цього, в свою чергу, необхідно перетворення енергії. Можливість досягнення основної мети виступає в якості потенційної ефективності.

Поведінка системи є дією її в часі. Зміна цього показника вважається реакцією структури, її адаптацією або пристосуванням. Закріплення нових властивостей, при яких відзначається збільшення потенційної ефективності, називається еволюцією або розвитком системи.

Однією з важливих її особливостей вважається відсутність монотонності, тобто нерівномірність. Періоди, при яких відбувається накопичення змін, змінюються різкими стрибками, провокуючими суттєві зміни структури. Як правило, такі періоди пов`язані з так званим розщепленням наявного еволюційного шляху. Від вибору того або іншого напрямку залежить досить багато, аж до формування нових соціумів, організмів або загибелі структури.

Властивості системи дозволяють представити її у вигляді певного знакового образу якого матеріального подоби. Слід при цьому сказати, що моделювання неминуче супроводжується певним спрощенням, формалізацією взаємодії в ній.