Чому Наполеон чекав ключів від Кремля саме на Поклонній горі?

Щоб зрозуміти, чому Наполеон чекав ключів від Кремля як підношення від поваленого народу, а не взяв їх сам, варто висвітлити події, що відбулися раніше 2 вересня 1812.

На одному з аукціонів у Фонтенбло за 187 тисяч євро був проданий лот з унікальним листом 1812 року. Датоване воно двадцятого жовтня. Його автор - Наполеон, і пише він про намір підірвати Кремль. А адже ще місяць тому він і припустити не міг після стількох перемог в Європі, що російські дикуни не тільки покладуть край його тріумфальним війнам, але заради перемоги навіть святий столиці не пошкодують. Москва була спалена, так що імператору тільки й залишилося підірвати вцілілий в пожежі Кремль. Але навіщо він прийняв таке рішення, коли його армія вже покинула неживий місто і неминучість поразки була очевидною?

Може, тому, що так і не довелося йому випробувати в долонях солодкої тяжкості грубезних ключів від Кремля? Але це більше схоже на вчинок в помсту. Несолідно для імператора з претензіями на світову корону. Просто Кремль для нього - це та остання соломинка, за яку хапається потопаючий. Йому вірилося, що, залишивши Росію без серця, тобто без Кремля, зламавши таким чином російський дух, він ще зможе підпорядкувати собі цю варварську країну і повернутися до Франції знову переможцем.

Чому виключно розумна людина і геніальний полководець так легко піддавався самообману? І чому Наполеон чекав ключів від Кремля шістьма тижнями раніше? З тієї ж причини, з якої настільки наївно і самовдоволено він очікував делегації росіян не просто з ключами, а з хлібом-сіллю і традиційним російським поклоном. Він хотів не просто покірності переможених, йому потрібно було визнання.

Це був другий самообман. Нікого, крім ворон, злітаються з усіх боків на місце згарища. Але ворони розповісти, що в місті очікує Наполеона, не могли. А делегація так і не з`явилася. Але чому Наполеон чекав ключів від Кремля, а росіяни їх не принесли? Те, яке значення для російських мала Поклінна гора, пояснює, чому. Наполеон чекав ключів від Кремля саме там. А адже більш невідповідного місця йому не міг порадити навіть російський шпигун. Ім`я гори невипадкове. З давніх часів їй поклонялися як святого місця проживання богів. Прийти сюди з поклоном до Наполеона означало б зрадити не місто, не країна, а віру, а узурпатора визнати мало не богом. Ніякому російській таке блюзнірство в голову не могло прийти.

Можливо, це не єдине пояснення того, чому Наполеон чекав ключів від Кремля, але так і не дочекався. Ця людина запам`ятався не тільки як програв війну полководець і опальний імператор. Він увійшов у вічність як велика особистість, здатна творити історію і змінювати її хід. І якщо можна так сказати, то на бренд "Napoleon" Франція не має сьогодні виключного права. Немає країни, де не було б хоч одного бюста Наполеона. Любителі історичної реконструкції знову і знову відтворюють епізоди боїв, яких у цього правителя було чимало.

Наполеонівські маски смерті продовжують з`являтися в музеях по всьому світу. Бронзові, мідні, гіпсові ... У більшості з них справжність сумнівна. І зовні вони часом відрізняються не тільки в дрібних деталях. Для музейних співробітників, для істориків це прикре явище. З іншого боку, це красномовне свідчення того, що роль Наполеона в історії величезна, що йому все-таки вдалося підкорити світ. Чи не географічно, чи не політично, а в свідомості людей. Його вже не забудуть, бо ім`я його придбало загальне значення. І навряд чи можна знайти в історії людства іншу таку особистість, чиє велике ім`я не зменшило навіть велику поразку, подібне до того, яке зазнав в Росії Наполеон.