Розшифровка РСЧА і її історичне значення
Після жовтневого перевороту 1917 року (саме так називали цю подію до кінця тридцятих років радянські історіографи) майже на всій території колишньої Російської імперії чільної ідеологією став марксизм. Відразу ж з`ясувалося, що не всі положення цієї теорії, оголошеної наукою, мають безпосередній практичною цінністю. Зокрема, Карл Маркс декларував непотрібність збройних сил в країні переможного соціалізму. Для захисту рубежів, на його думку, цілком достатньо було просто озброїти пролетарів, а вони вже як-небудь самі ...
Геть армію!
Спочатку все так і було. Після опублікування декрету «Про світ» армію більшовики скасували, а війну припинили в односторонньому порядку, чим невимовно порадували колишніх супротивників - Австро-Угорщину і Німеччину. Незабаром, знову ж, з`ясувалося, що дії ці були поспішними, і ворогів у молодої радянської республіки хоч відбавляй, а захищати її нікому.
«Ком по военморде» і його творці
Нове оборонне відомство спершу названа не Робітничо-селянської Червоної армії (розшифровка РККА), а куди простіше - Комітетом з морських справ (горезвісний «кому за военморде»). Керівники цього відомства - Криленко, Дибенко і Антонов-Овсієнко - людьми були неосвіченими, але винахідливими. Подальша доля їх, як і самого творця РККА тов. Л. Д. Троцького, істориками трактувалася неоднозначно. Спочатку вони були оголошені героями, хоча зі статті В. І. Леніна «Важкий, але необхідний урок» (24.02.1918) можна зрозуміти, що дехто з них напортачил неабияк. Потім їх розстріляли або знищили іншими способами, але це пізніше.
Створення Робітничо-селянської Червоної армії
На початку 1918 року справи на фронтах стали зовсім невеселими. Соціалістична вітчизна виявилося в небезпеці, про що і було оголошено у відповідному зверненні від 22 лютого. На наступний день була створена Червона армія, принаймні на папері. Не минуло й місяця, як Л. Д. Троцький, який став наркомом воендел і головою РВС (Реввійськради), зрозумів, що виправити ситуацію можна, лише застосувавши найсуворіші заходи. Добровільно битися за владу рад бажаючих було обмаль, а керувати ними і зовсім виявилося нікому.
Формування Червоної гвардії походили, скоріше, на селянські банди, ніж на регулярні війська. Без залучення царських військових спеців (офіцерів) налагодити справу було практично неможливо, а ці люди здавалися вкрай ненадійними в класовому сенсі. Тоді Троцький з властивою йому винахідливістю придумав біля кожного грамотного командира поставити по комісару з маузером, щоб «контролювати».
Розшифровка РККА, як і сама абревіатура, важко давалася більшовицьким вождям. Деякі з них погано вимовляли букву «р», а ті, хто її міг подужати, все одно часом запиналися. Це не завадило надалі багатьма вулицями у великих містах дати назви на честь 10-річчя, а пізніше 20-річчя РККА.
І, звичайно ж, без примусової мобілізації «робітничо-селянська» обійтися не могла, як і без найжорстокіших заходів підвищення дисципліни. Розшифровка РККА вказувала на право пролетарів захищати соціалістичну вітчизну. При цьому їм слід було пам`ятати про неминучість кари за будь-які спроби ухилення від цього обов`язку.
Відмінності СА від РККА
Розшифровка РККА як Робітничо-селянської Червоної армії зберегла свою назву аж до 1946 року, пройшовши дуже хворобливі етапи розвитку Збройних Сил СРСР, поразки і перемоги. Ставши радянської, вона зберегла багато традицій, які мають витоки в епосі Громадянської та Великої Вітчизняної воєн. Інститут військових комісарів (політруків) то набирав силу, то послаблювався в залежності від політичної та стратегічної ситуації на фронтах. Завдання, які ставилися перед РККА, змінювалися, як і її військова доктрина.
У кінцевому рахунку на зміну інтернаціоналізму, що передбачала швидку світову революцію, прийшов особливий радянський патріотизм. Військовослужбовцям СРСР внушалась думка про те, що у трудящих капстран батьківщини немає, вона є тільки у щасливих мешканців радянських республік та інших «народно-демократичних» утворень. Це було неправдою, вітчизна є у всіх людей, а не тільки у бійців РККА.