А. С. Пушкін, "До Чаадаєва". Аналіз вірша

А. С. Пушкін, «До Чаадаєва» - тема сьогоднішньої статті. Вірш написаний в 1818 році. Людина, до якої звернене послання, був одним з найближчих друзів поета. Пушкін познайомився з П. Я. Чаадаєв ще під час перебування в Царському Селі. У Петербурзі їх дружба не припинилася. У 1821 році Чаадаєв став членом «Союзу благоденства» (таємного товариства декабристів). Але незабаром він все ж залишив волелюбні ідеали молодих років. Головне, що хотів висловити у вірші «До Чаадаєва» Пушкін, тема, що проходить через нього червоною ниткою, - це боротьба з самодержавством, вільність, свобода. Послання вийшло пристрасним, захопленим, темпераментним в питаннях політики, натхненим і навіть пафосним. Відразу видно, що воно відноситься до раннього періоду творчості поета. Однак поряд з елементами, характерними для ліцейської лірики Пушкіна, тут з`являються серйозні паростки майбутніх зрілих творів. Взагалі, у творі простежується відразу кілька мотивів. Пізніше вони будуть не раз в інших варіаціях повторюватися у творчості поета.

Олександр Пушкін, «До Чаадаєва»: Мотив слави

У всій ліриці, так, мабуть, і у всій поезії автора, він - найстійкіший. Підраховано, що у творчості Пушкіна іменник «слава» зустрічається близько 500 разів у різних значеннях. Звичайно, справа не в кількості його вживання, але тим не менше. Все життя, аж до написання «Пам`ятника», Пушкін роздумував про те, що ж таке слава: широка популярність, результат загальноприйнятої думки або ж просто світські пересуди і чутки.

А. С. Пушкін, «До Чаадаєва»: мотив помилкових надій

Ліричний герой послання обманюється у своїх кращих мріях і сподіваннях, проте він не віддається розпачу. Адже такий «підноситься обман», таку благородну оману неминуче в юності, пов`язане з її нестримними поривами. Під тягарем років вони, звичайно, розсіюються, але свій слід залишають у кожній душі, і вже напевно краще темних і низьких істин. Мотив обману і помилкових, нездійснених надій у Пушкіна часто порівнюється зі сном, що наштовхує на думку про перших філософських віршах Г. Р. Державіна. Мабуть, оспівувати життя в бляклих квітах в 17 років властиво всім юним поетам.

А. С. Пушкін, «До Чаадаєва»: Мотив політичної свободи

Далі, з песимістичної ноти послання переходить в іншу тональність, більш мажорну, бадьору. Тут автор в політичному контексті використовує характерні для любовної лірики образи вогню, горіння. У посланні вони передають розпал почуттів. З кожним рядком стає все більш виразним політичний контекст твору. Під гнітом влади ще сильніше покладається надія і сподівання на те, що восторжествує свобода і переможе справедливість. У політичному рабстві очікування вольності стає ще нетерплячішим, ще більше чуємо голос Вітчизни. У свідомості поета нерозривно злито служіння Батьківщині з боротьбою проти влади - несправедливою, гнітючої народ. Громадянський пафос послання все більш посилюється від одного чотиривірші до іншого. Все частіше звучать політичні слова. Тональність всього твору визначає мотив вільності. Виключно ємними у вірші робить слова «Вітчизна», «честь», «свобода» А. С. Пушкін. «До Чаадаєва» - це заклик до товариша присвятити все своє життя такому святому справі, як визволення Батьківщини від самовладдя. І за це пам`ять потомства буде йому більш вдячної, ніж за оспівування у віршах забав юності і тихих радощів життя. Високим натхненням і пафосом, чистою любов`ю до Батьківщини і свободи виконані і заключні рядки послання.