Психічне відображення - суб'єктивний образ реальності

Згідно думку психологів, взаємодія індивіда з середовищем може здійснюватися лише в тому випадку, якщо він має свою, індивідуальну "картину того, що відбувається". Суб`єкт, неупереджено формуючи образ об`єкта, здійснює процес психічного відображення. Причому під образом об`єкта в даному випадку розуміються властивості, явища, події зовнішнього або внутрішнього світу. Що ж все-таки таке психічне відображення і в чому його сенс для суб`єкта і для людини в першу чергу?

Суть психічного відображення.

В рамках радянської психологічної школи вивченням процесу психічного відображення займалися представники культурно-історичної концепції. Психічне відображення там розуміється як орієнтовно-регулюючий процес формування умов, в яких відбувається діяльність. Результатом такого відображення психіки є образ, тобто суб`єктивна сукупність даних про зовнішньому або внутрішньому світі, що дозволяє направити діяльність на задоволення потреби. Тут слід внести важливе зауваження: психічне відображення - це завжди процес, безроздільно пов`язаний з самим суб`єктом. Образ він на те й індивідуальний, що без суб`єкта, його створив, сенсу не має. Крім того, образ не статичний, він існує лише в момент безпосередньо процесу відображення об`єктивної реальності психічними процесами. Вони ж, у свою чергу, нероздільні і не ізольовані між собою. Уявлення про процеси психіки як про "мисленні", "сприйнятті" або "уяві" є лише моделлю психіки, в реальності вона цілісна і єдина.

Психічне відображення служить для створення структурованого і цільного образу з розчленованих об`єктів дійсності.

Б. Ф. Ломов виділяв рівні психічного відображення:

1. Сенсорно-перцептивний - це базовий рівень побудови психічних образів, в процесі розвитку виникає в першу чергу, однак не втрачає актуальності у подальшій діяльності. Суб`єкт, грунтуючись на інформації, що надходить завдяки стимуляції органів чуття реальними об`єктами, вибудовує власну тактику поведінки. Простіше кажучи, стимул викликає реакцію: подія, що відбувається в реальному часі, впливає на наступне дію суб`єкта, обумовлює його.
2. Рівень уявлень. Образ може виникнути без безпосереднього впливу об`єкта на органи чуття суб`єкта, т.е це уява, пам`ять, образне мислення. За рахунок багаторазового появи об`єкта в зоні сприйняття суб`єкта, деякі найбільш важливі особливості першого запам`ятовуються, відсіваються від другорядних, через що виникає образ, незалежний від безпосереднього наявності подразника. Людина вчиться оперувати вже образами об`єктів, умовно кажучи, бачених колись раніше, не представлених в поточній ситуації. Основна функція цього рівня психічного відображення: планування, контроль і корекція дій у внутрішньому плані, складання еталонів.
3. Вербально логічне мислення або речемислітельний рівень. Операції цього рівня ще менш пов`язані з подієвим поруч актуального часу. Індивід оперує логічними поняттями і прийомами, що склалися в ході культурно-історичного розвитку людства. Абстрагуючись від власного безпосереднього досвіду, від уяви і пам`яті про події, що мали місце в його житті, він орієнтується і будує діяльність, спираючись на досвід людства в цілому. Тих понять, визначень і висновків, що були зроблені не ним. Це надає можливість планувати і регулювати події різної спрямованості та тимчасової віддаленості, аж до планування життєвого шляху особистості.

Незважаючи на значну різницю між третім і першим, початковим рівнем: процеси чуттєвої і раціональної регуляції діяльності невпинно перетікають з одного в інший, формуючи психічне відображення в різноманітті його рівнів і образів.