Пам'ять у Психології

Пам`ять в психології є формою психічного відображення, яка закріплює, зберігає і відтворює згодом минулий досвід, що робить можливим його повторне використання у новій діяльності. Пам`ять пов`язує даний людини з минулим і майбутнім. Вона являє собою найважливішу пізнавальну функцію, яка сприяє розвитку людини. В основі психічної діяльності також лежить пам`ять.

Існують різні види пам`яті в психології. Їх класифікують за такими критеріями.

За змістом психічної активності виділяють рухову (моторну), емоційну, словесно-логічну, образну пам`ять. Образна пам`ять - сприйняття, збереження і використання образів явищ і предметів дійсності. Рухова пам`ять в психології - це відкладення і відтворення рухів (ходьба, користування інструментами, тощо). Емоційна - пам`ять на знайомі емоційні стани і почуття. Вона є головною умовою морального розвитку. Словесно-логічна пам`ять зводиться до запам`ятовування і пізнішим відтворення думок (властива тільки людині).

За ступенем вольової регуляції виділяють довільну пам`ять (людина запам`ятовує на власний розсуд і бажанням) і мимовільну (запам`ятовування відбувається без вольових зусиль).

За тривалістю закріплення і подальшого збереження розрізняють короткочасну пам`ять в психології (вистачає відображеної інформації на кілька секунд після нетривалого сприйняття) і довгострокову (характеризується тривалістю і відносній міцністю збереження матеріалу).

За ролі і місцю діяльності існує постійна та оперативна пам`ять (утримує якісь проміжні результати і цілі).

Всі перераховані види пам`яті існують окремо один від одного.

Пам`ять в психології характеризується наступними процесами, які в ній відбуваються: запам`ятовування, збереження, забування, впізнавання, відтворення.

Особливості пам`яті різних людей залежать від типів їх нервової системи, характеру професійної роботи і інших чинників. У людини може бути визначений тип пам`яті: наочно-образний, словесно-логічний або проміжний (гармонійний).

Існують теорії пам`яті в психології. Теорія пам`яті - форма психічного відображення. У XIX столітті Еббінгауз досліджував закони чистої пам`яті. У ХХ столітті в гештальтпсихології за основу пам`яті були взяті гештальти - цілісні організовані структури. При біхевіоризмі підкреслювали роль підкріплень в запам`ятовуванні. Психоаналіз вважав, що забування пов`язане з мотиваційної сферою психіки. Сьогодні існують теорії, які розглядають питання про процеси і механізмах пам`яті: біохімічна теорія, теорія нейронних моделей, хімічна теорія.

Якості пам`яті (обсяг, швидкість запам`ятовування, точність відтворення, тривалість збереження, здатність швидко витягати дані, легкість відтворення) визначають її продуктивність. На продуктивність пам`яті можуть впливати об`єктивні причини і суб`єктивні.

До об`єктивних відносять характер інформації, що запам`ятовується, її структурованість, логічність і зв`язність матеріалу, пропорційність, розподіл, наочність, а також загальні установки і умови, в яких має відбуватися запам`ятовування і т.д.

Суб`єктивними причинами є індивідуальний тип запам`ятовування, багатство минулого досвіду, наявність установки на запам`ятовування і збереження інформації, особиста значимість, емоційне ставлення, обсяг пам`яті, статево особливості, фізичний стан та ін.

Вивчення пам`яті в психології проводиться за допомогою експериментальних методів. Часто вони дають суперечливу інформацію. Проте вчені впевнені, що пам`ять здатна відобразити все, що переживає людина. Обмеження на неї накладає лише людську свідомість.