Психологічна діагностика

Психологічна діагностика, будучи одним з ключових напрямків у діяльності практикуючого фахівця, володіє істотним вагою у всій його роботі. Так, без неї стає неможливим здійснення ні псіхпрофілактікі, ні консультування, ні експертизи. Психологічна діагностика є визначальним компонентом перевірки ефективності лікувального та педагогічного процесу. Вона необхідна при уточненні в структурі розладів розвитку і здібностей до навчання у дітей, при диференціюванні патологій, для обґрунтування способів найбільш результативного корекційного та виховного впливу та іншого.

Ця галузь науки передбачає різні психодіагностичні методики. Вони розробляються і застосовуються для найбільш ефективного розпізнавання індивідуальних людських здібностей.

У практичному сенсі психологічна діагностика є процесом визначення того або іншого захворювання. При цьому опис стану здійснюється за допомогою певних пріемов- воно може являти собою елемент експерименту або виступати в якості самостійного способу дослідження. Діагностика особистості, крім того, може являти собою і область діяльності практикуючого фахівця.

Практичне використання цього напрямку науки відзначається в різних сферах роботи фахівця. Так, наприклад, психологічна діагностика застосовується психологом і при проведенні консультування або корекції, і у випадках, коли він є автором або учасником досліджень або експериментів. Однак, як показує практика, найчастіше це напрямок діяльності є самостійним, окремим видом практики.

Метою психодіагностики є постановка психологічних діагнозів - оцінка наявного психологічного стану людей.

При обстеженні фахівці визначають три головні етапи:

1. Збір інформації.
2. Переробка та інтерпретація отриманих даних.
3. Постановка діагнозу або формулювання прогнозу.

Якщо розглядати з теоретичного боку, то дисципліна має справу з постійними і змінними показниками, які дають характеристику внутрішнього світу людини. З одного боку психологічну діагностику можна розглядати як спосіб, за допомогою якого здійснюється перевірка теоретичних побудов. З іншого ж боку - ця дисципліна відображає спосіб руху від узагальнення і абстрактної теорії до конкретних фактів.

Психодіагностика сприяє вирішенню декількох завдань.

Так, дисципліна дозволяє встановити у людини (людей) ті чи інші психологічні якості і властивості або особливості поведінки. Крім того, психодіагностика описує діагностуються поведінкові та психологічні особливості в тих ситуаціях, коли необхідно. Дисципліна дозволяє визначити рівень розвиненості того чи іншого властивості, висловити його в конкретних якісних і кількісних величинах. Психодіагностика сприяє також виявленню ступеня розвиненості досліджуваних характеристик у різних людей.

Всі зазначені вище завдання вирішуються в рамках дисципліни, як самостійно, так і в комплексі. Це, головним чином, залежить від мети здійснюваного дослідження. При цьому необхідно відзначити, що практично у всіх випадках, крім якісного опису отриманих результатів, необхідно володіння прийомами кількісного аналізу.

Серед основних методів психодіагностики слід виділити опитувальні, продуктивні, які стверджують, дієві, несвідомі, фізіологічні, усвідомлені, сенсорні, технічні, бланкові та інші. При цьому один і той же прийом може кваліфікуватися у відповідності з різними критеріями, у зв`язку з чим, може відноситися до різних класифікаційних групах.