Зміст і структура діяльності в психології

Кожна жива істота якимось чином взаємодіє з навколишнім світом. У процесі взаємодії з`являється два елементи: суб`єкт, який цілеспрямовано впливає на навколишнє середовище, і об`єкт, який стає предметом задоволення потреб суб`єкта. Якщо говорити про діяльність людей, то її можна визначити як свідомо спрямовану активність на досягнення поставленої однієї мети або багатьох цілей. Як звичайно, мета, з одного боку, пов`язана з інтересами і потребами, які вимагають задоволення, а з іншого - з вимогами суспільства до людини.

Загальне поняття діяльності

Людська діяльність має ряд власних характеристик. По-перше, як уже згадувалося, для діяльності людей властива свідомість (люди усвідомлюють цілі, методи і засоби, щоб їх досягти, і прогнозують результати). Наукова психологія заявляє, що без усвідомлення людиною мети не можна говорити про діяльність, адже це просто буде активність. Імпульсивна поведінка схильне емоціям і потребам і характерно для тварин. По-друге, складно уявити собі діяльність людини без виготовлення, використання і подальшого зберігання знаряддя праці. По-третє, питання психології діяльності стосуються і суспільного характеру, адже саме суспільство або група виховує, показує людині, що і як потрібно робити. Завдяки такому виду взаємодії людина налагоджує зв`язки з іншими людьми, має з ними різного типу відносини.

Вивчення психології діяльності в рамках досліджень радянських психологів (А. Н. Леонтьєва, С. Л. Рубінштейна, А. А. Смирнова, Б. М. Теплова та ін.) Показало, що характер протікання і розвитку різних процесів в психіці залежить від особливостей діяльності носія свідомості, його мотиваційної сфери. Також результати експериментів А. Н. Леонтьєва та П. Я. Гальперіна говорять про те, що внутрішнє ідеальне дію формується на базі зовнішнього матеріального через послідовні зміни останнього. Цей процес був названий интериоризацией.

Відмінності між активністю і діяльністю

Активність - це загальна характеристика для всіх живих істот незалежно від рівня організації та розвитку. Адже саме вона допомагає підтримувати життєво значущі зв`язку всіх істот з навколишнім середовищем. Варто відзначити, що джерело такої активності - це потреби, які стимулюють живий організм діяти, щоб їх задовольнити. Людські потреби і потреби тварин мають і подібність, і відмінність. Базові фізичні потреби властиві обом, а ось інші вищі - характерні тільки для людини, адже вони проявляються під дією суспільного виховання.

Питання психології розглядають і відмінності між активністю і діяльністю. Основна відмінна риса полягає в тому, що діяльність обумовлена потребою в предметі, а активність - потребою в самій діяльності. Також активність первоначальна по відношенню до діяльності. Адже перша виявляється і в наших думках, планах, фантазіях, а ось друга пов`язана з предметами, засобами. Слід звернути увагу на те, що активність є супровідним елементом протягом всього процесу діяльності. Активність забезпечує розрахунок сил, часу, можливостей, мобілізацію здібностей, подолання інерції, активує все, що допоможе досягти результату. Діяльність - дуже важливе і значуще в житті людини поняття. Психологія виділяє якусь структурну організацію цього феномена.

Діяльність та її компонентна структура

Структура діяльності в психології має істотне обгрунтування в результаті багатьох теоретичних і емпіричних досліджень. Головна детермінанта людської діяльності - це потреба. Вітчизняна психологія виділяє групу елементів, які будуть описані нижче.

Перший елемент цієї схеми - потреба. Її визначають як стан пекучої незадоволеності, яке стимулює активність, спрямовану на пошук об`єкта, що вгамує цей стан. Потреби людини схильні до впливу не тільки природи і фізіології, а й соціалізації та виховання. Виходячи з цих даних, література з психології надає дві класифікації:

• Види потреб залежно від предмета - матеріальні і духовні.
• Види потреб залежно від походження - природні і культурні.

Вчені відзначають, що потреба - це як поштовх, щоб людина могла проявити свою активність. Але не тільки цим феноменом керується людина. Важливе місце займає поняття мотиву.

Якщо у людини є потреба в нових знаннях, то відвідати заняття з психології він може в силу зростаючого мотиву. Психологи інтерпретують це поняття в термінах спонукання до діяльності, що пов`язано з бажанням задовольнити потребу, і яка має чіткий напрямок. У потреби немає чіткого бачення, немає предмета, а ось мотив - конкретне її вираження. Мотиви, їх сукупності і види розглядає психологія. Коротко вона ділить мотиви на усвідомлені і неусвідомлені. Перші можна виразити за допомогою слів, другі - ні, адже вони є витісненими. Слід зазначити, що не варто ототожнювати мотив з метою, тому що часто буває, що різні мотиви об`єднані однією метою, і різні цілі об`єднані одним мотивом.

Мета наукова психологія визначає як кінцевий результат діяльності, який існує в уяві людини і якого він хоче досягти. Вираз мети можна спостерігати як у матеріальній, так і в психічній площині. Мета, у свою чергу, ділиться на конкретні завдання, які допомагають досягти бажаного результату.

Отже, мінімальний компонент діяльності, який виконує конкретне завдання - це дія.

Ось з таких елементів складається структура діяльності в психології. Схема, зображена нижче, допоможе візуально сприйняти інформацію:

Потреба - Мотив - Мета - Дія - Результат.

Типи діяльності

Учення обговорюють діяльність як зовнішнє фізичне і внутрішнє психічне поняття. Психологія у зв`язку з цим виділяє наступні дії, які забезпечують внутрішньо-психічну діяльність: перцептивний процес (сприйняття), розумовий процес, мнемический процес (пам`ять), імажітівний процес (уява). Ось така внутрішня діяльність готує зовнішні дії. Завдяки їм можна створити план, продумати всі аспекти досягнення мети й уявити кінцевий результат. Плюс до всього з допомогою пам`яті людина не буде повторювати скоєних раніше помилок.

Структура діяльності в психології, а саме внутрішньої, має дві головні риси. По-перше, за будовою вона така ж, як зовнішня, відмінності у формі протікання: операції і дії відбуваються з уявними об`єктами, а не з реальними, відповідно, результат діяльності теж уявний. По-друге, внутрішня діяльність сформувалася від зовнішньої в процесі інтеріоризації. Наприклад, спочатку діти читають вголос і лише через деякий час відбувається перехід у внутрішню мову.

А ось зовнішня діяльність продукує зовнішні предметні дії, а саме моторні (пози, переміщення в просторі), руху виразності (міміка і пантоміміка), жести, рухи, пов`язані з мовою (голосові зв`язки).

Протилежним процесом інтеріоризації вважається процес екстеріорізаціі. Він полягає в тому, що зовнішні дії породжуються в результаті трансформації внутрішніх структур, які сформувалися на базі інтеріоризації.

Операція, контроль, оцінка: що це таке

Структура діяльності в психології містить в собі декілька компонентів, а самий конкретний, який здійснюється в навколишньому середовищі - це операція. Вчені-теоретики визначили операцію як спосіб виконувати ті чи інші дії в залежності від ситуації. Операція забезпечує технічний аспект дії, адже його можна виконати різними операціями або за допомогою різних способів.

Результат діяльності, коли він досягнутий, проходить етапи оцінки і контролю. Контроль зіставляє отриманий результат з початковим чином і метою. Оцінка виявляє ступінь збігу результату і мети. Оцінка - це як би останній етап контролю. Позитивна оцінка говорить про задоволеність і позитивності діяльності в цілому, а негативна - навпаки. Якщо результат не подобається, то за допомогою контролю можна відправити його на доопрацювання по можливості.

Діяльність: форми

Вітчизняна психологія розробила класифікацію форм діяльності. Сюди належить гра, навчальна діяльність і трудова діяльність. Розглянемо все по порядку.

Гра - це провідна діяльність для дітей, адже завдяки їй вони імітують життя дорослих, свій уявний світ, вчаться і розвиваються. Гра не дасть дитині якихось матеріальних цінностей, і продуктом її не стануть матеріальні блага, але вона відповідає всім параметрам потреб дітей. Для гри характерна свобода, відособленість, непродуктивність. Вона забезпечує соціалізацію дитини, розвиває його комунікативність, гедоністичні, познавательность і креативність. Також має компенсаторні функції. Гра має свої підвиди. Це предметна гра, сюжетно-рольова, гра з правилами. Дитина, проходячи певний етап розвитку, починає грати в інші ігри. У такій формі діяльності дитя може виражати свої емоції, почуття, батькам це служить величезною підказкою. Також якщо у дитини є травматичний досвід, краще все вирішити його за допомогою гри.

Наступна форма діяльності, яку освоює людина в міру дорослішання - це навчальна діяльність. З її допомогою люди одержують узагальнені теоретичні знання, опановують предметними і пізнавальними діями. Вчення забезпечує соціальну функцію, процес включення молодого індивіда в систему суспільних цінностей і суспільства як такого. У процесі навчальної діяльності можна розвинути свої здібності, кристалізувати свої знання. Дитина вчиться дисципліні, формує волю.

Вчені вважають, що найвищим проявом діяльності є праця. Трудова діяльність передбачає вплив на природу за допомогою знарядь праці та використання її у власних споживчих цілях. Праця характеризується усвідомленістю, енергозатратністю, загальновизнана і доцільністю. Після закінчення університету або іншого закладу або, взагалі, відразу після школи людина починає свій професійний шлях. Психологічна структура професійної діяльності має наступні компоненти:

Свідома Мета - Предмет праці - Засіб Праці - Використовувана Технологія - Трудова Операція.

Теорії психології діяльності

Теорія діяльності виступає однією з головних методологічних основ для проведення досліджень психіки і свідомості. В її рамках діяльність вивчається як феномен, який опосередковує всі психічні явища і процеси. Такий науковий погляд зустрів критику у зарубіжних психологів. Література з психології діяльності відноситься до 20-х років ХХ століття і продовжує розвиватися зараз.

У цьому напрямку є дві інтерпретації. Перша описана С. Л. Рубінштейном, який став розробником принципу єдності свідомості та діяльності. Другу створили відомий вчений А. Н. Леонтьєв, який позначив питання про спільність структури зовнішньої і внутрішньої психічної діяльності.

Теорія діяльності С. Л. Рубінштейна

Цей учений вивчає психіку шляхом розкриття її значущих і об`єктивних відносин через діяльність. Рубінштейн стверджує, що не варто сприймати внутрішню діяльність психіки як таку, що формується через трансформацію зовнішньої. Детермінізм полягає в тому, що внутрішні умови стають опосередкованим елементом зовнішніх причин. Свідомість і діяльність - це не дві форми вираження єдності, а дві інстанції, що створюють неподільне єдність.

Теорія діяльності О. М. Леонтьєва

Психолог-дослідник вважає психіку однією з форм предметної діяльності. Леонтьєв є прихильником теорії інтеріоризації і стверджує, що внутрішня діяльність формується в результаті переходу зовнішніх дій у внутрішні психічні. Вчений поділяє діяльність і свідомість за типом процесу формування образу і самого образу. Сформулювавши таку теорію, як структура діяльності в психології, Леонтьєв видав свої зібрання творів ще в 1920-х роках. Працював дослідник під початком Л. С. Виготського, вивчаючи мнемические процеси, які трактував у руслі предметної діяльності. У 30-х роках ХХ століття очолив Харківську школу діяльності і продовжив свої теоретичні та експериментальні розробки в цій проблемі. Протягом семи років з 1956 по 1963 Леонтьєв проводив експерименти. Результатами стало те, що він довів можливість формування звуковисотного слуху у людей з не дуже хорошим слухом в музиці на основі адекватного дії. Його пропозицію про розгляд діяльності як сукупності дій та операцій було прийнято позитивно в науковому психологічному світі. Також Леонтьєв вивчав, як виникла і розвивалася психіка в процесі еволюційного періоду, як виникало свідомість в процесі розвитку людини, співвідношення діяльності і свідомості, вікове розвиток психіки і свідомості, мотиваційну і змістову сферу, методологію та історію психології.

Теорія діяльності Л. С. Виготського

Використовував теорію діяльності, щоб пояснити особливості психіки людей і Лев Семенович. Він розробив теорію вищих психічних функцій і був прихильником теорії інтеріоризації.

Вищими психічними функціями вчений називав пізнавальні процеси, які активовані в нашій психіці. Він вважав, що раніше, коли суспільство було примітивним, вищими психічними функціями були стосунки між людьми. Але в процесі еволюції відбувалася інтеріоризація цих відносин, вони трансформувалися в психічні явища. Головна характеристика ВПФ - це опосредствованность за допомогою певних символів і знаків. Ще до виникнення мови люди спілкувалися, передавали знання та інформацію за допомогою знаків. Це означає, що наші психічні процеси працювали на знаковій системі. Але якщо почати розшифровувати слово, то можна виявити, що воно теж певний знак.

Вищі психічні функції розташовані в лобових долях кори головного мозку. Можна виділити кілька етапів генезису ВПФ:

• Форма відносин між людьми - интерпсихическая процес.
• Интериоризация.
• І власне, вища психічна функція - интрапсихический процес.

Теорії діяльності вже стали і ще стануть фундаментом для багатьох психологічних досліджень на вітчизняному просторі.