Юридичні властивості Конституції РФ

Основний Закон держави покликаний регулювати найважливіші суспільні відносини. Положення в ньому не застосовуються для детального регулювання певних типів взаємин. Юридичні властивості Конституції дозволяють цим документом зберігати стабільний і довгостроковий характер.

Розглянутий документ має свої особливості. Ознаки Конституції дозволяють відрізняти її від прийнятих актів існуючого законодавства.

Однією з основних характеристик документа вважається його верховенство у всій системі законодавчих актів країни. Ця характеристика визначає інші юридичні властивості Конституції. Верховенство закріплено у статті 15. Згідно з текстом положення, юридичні властивості Конституції, її пряму дію поширюються на всю територію РФ. Всі інші нормативні акти, прийняті в країні, не повинні суперечити головному правовому документу.

Юридичні властивості Конституції закріплюють початку всіх нормативних актів всіх існуючих галузей права. При виникненні колізії між приписами Головного правового документа країни та іншими нормативними актами, останні підлягають зміні чи скасування. Наприклад, у статті 35 Конституції закріплено право Президента на призупинення дії актів, прийнятих виконавчими органами суб`єктів у випадку, якщо вони суперечать Конституції.

Федеративний устрій Росії передбачає пряму дію положень Головного правового документа країни. Зміна та прийняття положень, що становлять Основний Закон, контроль над виконанням припису належить до відання Російської Федерації, до її виключної компетенції.

На головних нормах базується все існуюче, чинне законодавство як країни в цілому, так і її суб`єктів. Розробка і прийняття нової Конституції передбачає докорінну переробку змісту всіх галузей чинного законодавства. При цьому аналіз формування основних положень права вказує на те, що співвідношення між ними та актами існуючих галузей недоцільно зводити виключно до визначального впливу. Має місце і зворотний зв`язок. Вона виражається у впливі змісту галузевих положень на утримання основ Конституції.

Важливий в законотворчому процесі порядок прийняття і зміни Головних положень. Зазначений порядок закріплюється в розділі 9 (про конституційні поправки та перегляд Конституції). Вносити зміни та переглядати положення має право Президент, Держдума, Рада Федерації, Уряд, представницькі органи від суб`єктів, а також депутатські групи від Держдуми і Ради Федерацій, чисельність яких становить не менше, ніж одна п`ята від загальної кількості членів палати.

Для зміни тих чи інших глав передбачений свій порядок перегляду та зміни. Так, глави 9, 2 і 1 не можуть бути переглянуті у Федеральному Зборах. У випадку, якщо пропозиції про зміни все-таки надійдуть, і їх підтримає три п`ятих голосів від усієї кількості депутатів Держдуми і Ради Федерацій, то, згідно з федеральним законом, буде скликано Конституційні збори. Це зібрання або підтвердить незмінність положень, або почне розробляти новий проект. Нова Конституція може бути прийнята двома третинами голосів від загальної кількості учасників Конституційних зборів. Прийняття нового проекту може бути винесено і на загальне голосування. Вважається, що Конституція прийнята, якщо за неї віддали голос більше половини громадян, які взяли участь у всенародному голосуванні. При цьому кількість учасників має становити більше половини населення.