Конституційно-правові норми
Конституційно-правові норми та інститути складають структуру провідної галузі росийского права. Як і інші дисципліни, розглянута галузь являє собою комплекс положень - правил поведінки, загальнообов`язкових для громадян. У необхідних випадках конституційно-правові норми виконуються з використанням різних форм державного примусу.
Всі положення, що складають структуру, характеризуються внутрішньою цілісністю, поруч загальних ознак. Конституційно-правові норми мають тісний взаємозв`язок і відрізняються від положень, що формують інші правові галузі. Всі ознаки нормативних актів розглянутій області обумовлюються особливостями тих суспільних відносин, на управління яких вони спрямовані.
Необхідно відзначити, що конституційно-правові норми застосовуються при регулюванні певної частини суспільних відносин. Однак це не означає, що вказана сфера юридичного управління незначна.
Конституційно-правові норми являють собою правила, санкціоновані державою. Будучи значущим засобом соціального орієнтування громадян, зазначені положення закріплюються у відповідних актах. Ці акти приймаються компетентними державними органами, мають двостороннім характером (встановлюють і права, і обов`язки сторін). Всі види конституційно-правових норм передбачають наявність певного механізму реалізації, компонентами якого є ідеологічні, матеріальні, юридичні та соціально-психологічні чинники. Розглянуті положення є, крім усього іншого, гарантованими, цілеспрямованими, наділені ситуаційним характером.
Серед ознак, що відрізняють конституційні правові норми від інших, слід, в першу чергу, назвати особливу їх значення і вагу в усій структурі національного права країни. Ця ознака вказує на здатність розглянутих положень регламентувати відносини, що формуються в процесі реалізації народовладдя. Так, забезпечується пріоритетне місце конституційних норм, а також їх беззастережне вплив на компоненти, складові інші правові галузі.
Розглянуті положення структурують всю галузь, визначаючи її функціональні характеристики, а також напрями розвитку та удосконалення.
До найважливіших ознаками конституційних норм необхідно віднести найвищу юридичну силу, найбільшу стабільність (в порівнянні з положеннями інших галузей), високий рівень державного захисту, установчий характер, пряму дію.
Розглянутим положенням притаманний і політичний характер. Це пов`язано з тим, що головним предметом розглянутої галузі права є державні політичні відносини, виникають і реалізуються в області функціонування влади. При цьому не слід характеризувати дані норми як виключно політичні.
Серед усіх розглянутих положень істотний обсяг займають нетипові акти. Цими положеннями не визначаються безпосередні обов`язки та права суб`єктів. Нетипові норми є якимось сполучною компонентом між нормами інших галузей права. Саме за допомогою цих положень і забезпечується цілісність всієї юридичної структури. До цих актів належать нормативні приписи, що закріплюють загальні принципи в конституційному праві: гарантують і установчі норми, норми-дефініції, юридичні конструкції, презумпції.
Характер відносини, регульованого розглянутими положеннями, складає їх структуру (композицію). При цьому внутрішня форма побудови та організації конституційних приписів є специфічною, в якій, як правило, міститься виключно правило поведінки.