Комерційна таємниця - сутність і методи захисту

Промислове шпигунство завжди був одним із засобів конкурентної боротьби. Тому не дивно, що в підприємницькому праві виробили цілий законодавчий інститут - «Комерційна таємниця». Отримуючи особливий захист, дана підгалузь права оперує особливими поняттями, засобами застосування та інструментами відстоювання конфіденційності.

Підприємницька практика завжди будується на отриманні та перерозподілі інформації, яку і вбирає в себе комерційна таємниця. Це положення пов`язане з тим, що конкурентна боротьба полягає у швидкому та ефективному пошуку необхідних відомостей про процес виробництва продуктів або надання послуг, а також виході на потенційного покупця. Сміливо можна стверджувати, що це завжди інформація. Однак які категорії вбирає в себе комерційна таємниця?

Перша - це секрети виробництва, або (на західний манер) ноу-хау. Так само в певних наукових роботах (наприклад, в теорії проф. Пелиха А.С.) їх називають технологічної та науково-технічною інформацією.

Друга - це ділові відомості. До даного розділу слід віднести плани розвитку підприємства, перерозподіл фінансових потоків, результати маркетингових досліджень, формування ділової репутації і способи просування товарів або послуг на внутрішньому або зовнішньому ринку.

Такий підхід характерний для економічної позиції. Але правознавці обмежують список того, що може вбирати в себе комерційна таємниця. Це положення передбачає під собою введення заборони на засекречування такої інформації:

1. Документи, що забезпечують функціонування підприємства (статутні документи, ліцензії, авторизації, список осіб, що володіють правом представляти інтереси підприємства без пред`явлення довіреності тощо).

2. Відомості, що відображають зайнятість на підприємстві, а також рівень виплат по праці.

3. Документи про вплив виробництва товарів і / або послуг на навколишнє середовище.

4. Документи, які регламентують діяльність державних або муніципальних підприємств.

5. Відомості про виявлені та доведені факти порушення законодавства.

Дані положення регламентовані статтею 5 ФЗ «Про комерційну таємницю».

Базуючись на всьому вищесказаному, можна зробити висновок про те, що

Комерційна таємниця - право особи на відмова в доступі до ділової та науково-технологічної інформації підприємства третім особам за винятком випадків, суворо регламентованих законодавством.

І, відповідно, якщо є право на відмову, значить, має існувати право на захист від незаконних посягань на приховану інформацію.

Захист комерційної таємниці

Говорячи про методи її охорони від незаконних посягань, правознавці традиційно виділяють два способи: позасудовий і судовий.

Перший метод захисту фактично полягає в сукупності прийомів, використання яких зменшує ризик отримання відомостей, що входять до комерційну таємницю.

Другий метод направлений вже на усунення наслідків розголошення закритої ділової та науково-технологічної інформації. Захист комерційної таємниці в такому випадку здійснюється за допомогою звернення з позовом до арбітражну судову інстанцію. В даному випадку особа, яка потерпіла від зловмисних дій, може вимагати відшкодування матеріального збитку, відновлення існуючого положення або накладення заборони на поширення інформації, як явним, так і прихованим способом.

Підводячи підсумок, слід сказати, що комерційна таємниця - особливий інститут, розгляд і зміцнення якого є предметом стику двох наук - економічної та юридичної. А тому розвиток правового захисту ділової та науково-технологічної інформації відіграє значиму роль у боротьбі за споживача.