Що таке пасивне виборче право?

У світовій юридичній практиці пасивне виборче право позначає наявність у громадянина тієї чи іншої країни потенційної можливості балотуватися і потім бути обраним в ті чи інші органи самоврядування, законодавчої влади, або на будь-яку іншу виборну посаду. Зазвичай даний вид права, реалізований громадянами, обмовляється в конституції держави, закріплюючи тим самим його законодавчо. Але крім загальної характеристики, зазначеної в головному законі країни, існують і інші законодавчі акти, що описують реалізацію виборчого права більш детально.

Перш за все, пасивне виборче право передбачає існування певних обмежень для громадян, які обираються в будь владні структури. Далеко не всі повнолітні особи здатні приступити до реалізації даного права. Так, для того, щоб балотуватися на посаду президента Сполучених Штатів Америки, кандидату необхідно як мінімум досягти віку 35 років. Аналогічний віковий ценз накладається і на жителів багатьох інших країн, наприклад, Російської Федерації, Білорусії та України. Це пов`язано з тим, що виборче право Росії передбачає наявність у кандидата на посаду керівника країни певного життєвого досвіду і професійного рівня, досягти якого в юному віці просто неможливо. Цікаво, що при цьому верхня вікова планка в законодавстві більшості країн часто відсутня.

Але віковий ценз - далеко не єдина вимога, яку висувають російським законодавством до громадян, які розраховують реалізувати своє пасивне виборче право на практиці. Крім нього існує і вельми важливий ценз осілості, що говорить про те, що балотується на ту чи іншу посаду повинен проживати на території країни (області, краю, міста) протягом певного терміну. Регіональні підзаконні акти часто варіюють цей термін, і назвати його середню цифру вельми складно. Але Президентом Російської Федерації зможе стати виключно той громадянин, який останні десять років свого життя провів на території держави. Ця умова обумовлено в Конституції РФ і є обов`язковим для будь-якого кандидата.

Крім цих безумовних обмежень, пасивне виборче право в окремих суб`єктах і регіонах країни має і ряд більш вузьких обмежень. Так, в деяких республіках кандидат зобов`язаний володіти не тільки російською мовою, але й мовою основної (титульної) національності. Крім цього, місцеве законодавство може пред`являти вимоги до наявності судимості, як в республіці Якутія, наявності вищої освіти у балотується кандидата, або обов`язковому проживанню на території того суб`єкта федерації, в якому громадянин висуває свою кандидатуру.

Проте варто зазначити, що багато юристів останній ценз вважають незаконним, оскільки він явно суперечить обумовленим в Конституції Російської Федерації рівності громадян країни на всій її території, незалежно від місця їх проживання або ж реєстрації. Тобто, згідно головному закону держави, проживати кандидат може абсолютно в будь-якому регіоні.

Також згідно російським законам реалізовувати своє право бути обраними не можуть ті особи, які мають подвійне громадянство, а також визнані судом недієздатними.

Таким чином, на підставі усього вищевикладеного можна зробити висновок про те, що пасивне виборче право - це закріплене в Конституції Російської Федерації право громадян цієї держави обиратиметься в будь-які органи місцевого та регіонального самоврядування, а також у державні органи.