Кримінальний кодекс. Хуліганство, стаття 213

Кримінальна відповідальність за такий злочин, як хуліганство (стаття 213, ч.1), настає тільки за умови застосування особою зброї або деяких предметів, які можуть бути витлумачені як таке. Якщо на особистість скоєно посягання без застосування зброї (до числа таких злочинів відносять побої чи заподіяння шкоди здоров`ю), то такі дії кваліфікують як злочини, спрямовані проти особистості, в даному випадку хуліганські спонукання розглядають як кваліфікуюча ознака.

Порушення громадського порядку, виражається в прояві неповаги до оточуючих, характеризує такий злочин, як хуліганство, стаття розглядає як норм громадського порядку як певні стандарти, встановлені державою, так і вимоги моралі. Під явною неповагою до суспільства прийнято розуміти демонстративне порушення (умисне) встановлених правил. В якості проявів хуліганства, наприклад, можна назвати принизливе поводження до оточуючих, гулянки й тривалі посягання, а також завзяте вчинення дій, що несуть небезпеку суспільству.

Стаття 213 (хуліганство) вказує наневозможность відомості кваліфікації ознак хуліганських дій лише до нанесення тілесних ушкоджень або до побоїв. Існують і інші прояви насильства, наприклад, коли одна особа зіштовхує інше в нечистоти. У кожному разі, в якості основного ознаки подібних спонукань приймається фізичний вплив щодо потерпілого.

Ще одним ознакою злочинів, кваліфікуються як хуліганство, стаття називає наявність прямого умислу, тому подібним чином не може бути кваліфіковано насильство, вчинене з причини особистої неприязні в колі близько знайомих осіб, в безлюдному місці і з застосуванням зброї. Однак якщо подібні дії вчиняються в громадському місці, причому винний усвідомлює, що таким чином він порушує встановлений в соціумі порядок, заважає нормальному функціонуванню підприємства, громадського транспорту, вони підпадають під кваліфікацію хуліганства, причому кримінально караного.

Є ще ряд дій, кваліфікуються як хуліганство. Стаття вказує на злочини, причиною яких став малозначний привід, який непорівнянний із заподіяною насильством. Це може бути, наприклад, випадкове зіткнення в громадському транспорті, чи банальний відмову поступитися місцем.

Стаття за хуліганство вказує на те, що в якості підстави для визнання злочинної дії, скоєного групою осіб, і за попередньою змовою, необхідна наявність між ними домовленості ще до початку злочину. Не вимагає змови тільки застосування в злочинних діях зброї. Однак якщо один індивід, який є членом групи, побачив, що його спільник має намір застосувати зброю, і не припинив хуліганських дій, то він підлягає кримінальній відповідальності по розглянутій статті, частини 2-й.

Частина перша двісті тринадцятий статті передбачає відповідальність за хуліганство, при вчиненні якого було застосовано зброю (або предмет, використовуваний як таке). Відповідальність за цією частиною статті настає, якщо застосовувалося не тільки вогнепальну, пневматичну, газову або холодну зброю, але також всілякі предмети побутового чи господарського призначення, які розглядають як здатні вразити живу силу.

Якщо опір співробітникам поліції було надано вже після вчинення злочинних дій, вони не можуть розглядатися як хуліганство, і кваліфікуватися частиною 2-й двісті тринадцятий статті. Їх виділяють в самостійний злочин і кваліфікують залежно від ступеня тяжкості наслідків.

Відповідальність за ч.1 настає з 16, а по другій частині - з 14 років.