Юридичний склад правопорушення

Поняття «правомірна поведінка» і «правопорушення» в будь-якому суспільстві вважаються антиподами. При цьому другий термін має кілька визначень. Проте в кожному з них відображений юридичний склад діяння.

У загальному вигляді вказане діяння представлено як суспільно небезпечне, що завдає суспільству шкоди і суперечить законодавчим нормам. При цьому юридичний склад правопорушення передбачає певну відповідальність у зв`язку з наступними наслідками.

Як правило, небезпечні наслідки настають після здійснення протизаконної дії. Проте в деяких випадках вони можуть бути результатом правомірного вчинку.

Необхідно відзначити, що незаконне діяння постійно контролюється розумом і волею людини. Виражається вчинок в бездіяльності або в дії. В якості ознак правопорушення не можна розглядати риси характеру, особисті якості або образ думки людини.

Суд не вправі карати за образ думок. Однак він наділений правом засудити за незаконні дії, обумовлені тим чи іншим чином таких.

Юридичний склад правопорушення включає в себе протиправність. Це означає, що діяння стає незаконним тоді, коли переступав закон.

Ті дії, які характеризуються незначним ступенем небезпеки для суспільства, називають проступками. Ця категорія розділена на кілька підкатегорій. Так, наприклад, виділяють дисциплінарні, адміністративні, фінансові, цивільні, матеріальні та інші проступки. Для кожного з них характерний той чи інший юридичний склад правопорушення.

В якості конкретного вираження незаконність діяння може виступати або порушення заборони, який прямо встановлено законом, або невиконання певних зобов`язань, які покладені на суб`єкт законом, або передбачених конкретним договором.

До найважливішого компоненту протизаконного дії відносять наявність вини. При цьому юридичний склад правопорушення передбачає наявність умислу або необережності. Вина є відображенням психічного статку громадянина, його ставленням до дії або бездіяльності, що суперечить закону, і до наслідків, які виникли в результаті його вчинення. Вина фактично позначає усвідомлення особою неприпустимість (протиправності) своїх вчинків, а також наслідків, що виникають при цьому. Саме тому не вважається правопорушенням діяння, вчинене неповнолітнім громадянином та особою, визнаною судом неосудним, навіть якщо має місце юридичний склад правопорушення, так як такі люди не здатні розуміти, усвідомлювати неприпустимість своїх вчинків.

Не належать до категорії незаконних дій і вчинків, які громадянин здійснює в зв`язку зі своїми професійними чи службовими обов`язками. До цієї категорії, зокрема, слід віднести дії пожежників, які в процесі гасіння завдають шкоди майну.

Вина може бути представлена у двох формах: у вигляді необережності і наміру. Останній передбачає, що громадянин, який вчинив протиправні дії, усвідомлював небезпечні наслідки своєї бездіяльності небудь дії, передбачав їх і бажав (або допускав) їх настання.

Для виявлення провини у скоєному необхідно з`ясувати в першу чергу був умисел у людини. Тобто, чи хотів він настання небезпечних наслідків чи ні.

Необережність може проявлятися у двох формах: у вигляді самовпевненості і недбалості. Легковажність (самовпевненість) передбачає, що громадянин, передбачаючи небезпечні наслідки свого вчинку, розраховує їх уникнути.

Недбалість, головним чином, свідчить про зневажливе і безвідповідальному ставленні до інтересів іншої особи і суспільства.