Міжнародне морське право

Міжнародне морське право - це сукупність певних норм, а також чітких принципів, які регулюють відносини країн у сфері використання водного простору. З глибокої давнини ця територія служила людству для здійснення різних видів діяльності. Люди займалися мореплавством, видобутком різноманітних ресурсів, науковими дослідженнями і т.д. У справжні дні держави та організації світового масштабу також вступають один з одним у різні відносини в процесі своєї діяльності, здійснюваної на водних просторах. Ці зв`язки регулює міжнародне морське право, яке є сукупністю юридичних норм.

У зв`язку зі специфікою діяльності, виробленої на водних просторах, законодавчі акти, які її регулюють, не мають ходіння в інших сферах міждержавних зв`язків. Такими є:

- свобода у відкритому морі судоходства-

- право безперешкодного переміщення морського транспорту територіальними водами, що належить іноземним організаціям-

- право мирного транзиту протоками, які використовуються в цілях міжнаціонального судноплавства і т.д.

Міжнародне морське право постає складовою частиною цілісної системи міждержавних юридичних актів. Водні простори нашої планети класифікуються на:

- суверенні території, що входять у межі державного граніци-

- простору, які не належать жодній країні світу.

Залежно від приналежності до тієї чи іншої групи, розрізняються правові статуси водної території. Моря й океани, які вважаються державною територією прибережної країни, мають однакове юридичне становище. Однак правові режими територіальних, архіпелажних і внутрішніх вод дещо відрізняються один від одного. Окремим видом простору є протоки, які використовуються судами різних держав.

Джерела міжнародного морського права - конвенції про континентальних шельфах і рибальстві, охорони ресурсів водних пристроїв і про прибережній території. Система певних норм і принципів, що стосується використання нейтрального простору, стверджує свободу:

- полетов-

- судоходства-

- прокладки кабелів трубопроводов-

- риболовства-

- досліджень наукового характеру.

Міжнародне морське право встановлює поза територіальними водами підпорядкованість судів юрисдикції тієї держави, прапор яких розвивається у них на щоглі. Військові або поліцейські, а також прикордонні кораблі інших країн не вправі застосовувати до них будь-які обмежують їх свободу дії. Даний принцип може бути порушений тільки в строго обмежених випадках, метою яких є забезпечення безпеки мореплавання. Так, військові судна мають право на захоплення піратських суден і арешт знаходяться на їх борту осіб. У подальшому міжнародний трибунал з морського права займається розглядом діловодства за актами грабежу або затримання, насильства або інших актів піратства, які затриманий екіпаж здійснив в особистих корисливих цілях. Проте в тому випадку, коли корабель або літак затриманий необгрунтовано, проводиться матеріальна виплата за заподіяну шкоду або збитки. Такий же принцип повинен бути застосований і щодо прав переслідування.

Міжнародні законодавчі акти дозволяють будь-якій державі заарештувати судно у відкритому морі. Такі дії повинні бути зроблені, якщо іноземний корабель з`явився порушником законності під час присутності у внутрішніх кордонах країни.

Конвенцією ООН встановлено, що простір поза територіальними водами, а також належне йому дно, зарезервовано для мирних цілей. Це означає, що державам заборонено проявляти в даних районах агресивні, провокаційні, а також ворожі дії проти інших країн.