Підстави застосування і види неустойки

ЦК України встановлює в статті 330 поняття неустойки, згідно з яким, під нею розуміється строго оговариваемая законом сума (або грошовий діапазон), яка підлягає сплаті боржником кредитору, в разі несвоєчасного виконання будь-якого зобов`язання або при неналежному виконанні обов`язків, які передбачені трудовим або цивільно-правовим договором.

Згідно з таким визначенням поняття, сутність неустойки полягає в тому, що законом визначається певна сума грошей, виплачувана незалежно від величини заподіяної шкоди, і навіть у тих випадках, коли даного збитку не нанесено взагалі. Остання обставина стосується порушення термінів виконання зобов`язань за трудовою угодою.

Встановлені законодавством штрафи, пені, неустойки виступають одними з небагатьох способів майнової відповідальності осіб або організацій за порушення договірних зобов`язань. Крім сум, закон також визначає конкретні види неустойки і підстави, за якими дані санкції можуть застосовуватися. Наприклад, слід враховувати, що перелік цих причин значно вужче, ніж той, який застосовується при визначенні санкцій при притягненні до відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Найпростішим при застосуванні даної санкції є факт докази того, що договірні зобов`язання були виконані не належним чином.

Через різноманіття форм відповідальності, за які може застосовуватися неустойка, закон класифікує види неустойки за таких підстав, які є об`єктивними критеріями, що визначають розмежування даних форм регулювання.



Так, залежно від порядку встановлення, виділяються законна і договірна неустойки. Перша визначається законом і носить об`єктивний характер, тобто її параметри боку змінити не можуть. Договірна же встановлюється в результаті угоди між сторонами угоди. Законна застосовується в тих випадках, коли договір не передбачив її як вид санкціонування за його порушення. Єдиним винятком з цього правила є право сторін у договірному порядку передбачити в договорі розмір неустойки, перевищує той, який встановлений законом.

Всі види неустойки представляють собою встановлену законом міру цивільно-правової відповідальності, тому що причини її виникнення практично збігаються з тими підставами настання відповідальності, які прописані в ГК РФ. У тому випадку, коли договір або конкретний закон не містить точних вказівок на причини і підстави притягнення до відповідальності, можливе звернення до суду.



Як санкції, всі існуючі види неустойки можуть поєднуватися і з іншими видами відповідальності, насамперед з відшкодуванням. У цьому випадку закон передбачає класифікацію неустойок з таких підстав:

1. Залікова неустойка надає право кредитору вимагати, крім сплати власне неустойки, і відшкодування збитків, якщо такі встановлені в передбаченому законом порядку, Як правило, таким заходом користуються у випадках, коли сума неустойки значно менше понесених збитків і не покриває збитки.

2. Штрафна дає право витребувати повного відшкодування збитків, не тільки на величину різниці між шкодою і неустойкою, але й понад неї. Як правило, такі санкції застосовуються за найбільш значні порушення, що спричинили серйозні наслідки.

3. У тому випадку, коли в праві на відшкодування збитків кредиторові відмовляється, застосовується виняткова неустойка.

4. І, нарешті, альтернативна неустойка дає право вибору кредитору, який вид санкції обрати-неустойку або відшкодування збитків.




» » Підстави застосування і види неустойки