Зламана щелепа: симптоми та лікування.

Верхня і нижня щелепи входять до складу кісток обличчя і виконують основну функцію кріплення зубів. З`єднання щелеп між собою проводиться за допомогою зв`язкового-м`язового апарату. Травми їх відбуваються досить часто, причому найчастіше - з нижньою щелепою.

Зламана щелепа - це наслідок прямих ударів по обличчю, дорожньо-транспортних пригод, спортивних травм. Полягає у пошкодженні щелепної кістки шляхом порушення її цілісності.

Якщо у вас перелом щелепи, симптоми тоді дуже різноманітні і розрізняються залежно від травми і ступеня її тяжкості. В першу чергу, спотворюється конфігурація обличчя, з`являються рухливі відламки, змінюється прикус. Особливо небезпечними ускладненнями вважаються порушення дихання, кровотеча, больовий шок. Своєчасна рентгенограма дозволяє точно визначити локалізацію і характер перелому.

При переломах верхньої щелепи відбувається зміщення фрагментів щелепи вниз. Стає неможливо закрити рот, стулити зуби. Спостерігається втрата чутливості шкіри в області щік, сльозотеча, набряк повік. Несвідомий стан - перша ознака струсу мозку.

Якщо зламана щелепа пошкоджена в нижній частині, то з`являється асиметрія особи, підборіддя зміщується, кісткові уламки рухливі, відкривання рота утруднене, важко жувати і ковтати. У разі сильного болю може наступити шоковий стан. Можлива небезпечна ситуація при замиканні уламком входу в гортань. У такому випадку швидко розвивається асфіксія, що закінчується, в більшості випадків, летальним результатом. Будова нижньої щелепи має свої особливості, тому при травмах можуть відбутися численні переломи - подвійні, потрійні. В особливо важких випадках нижня щелепа може відірватися від верхньої частини скелета обличчя. Іноді спостерігається розрив м`яких тканин на обличчі з одночасним виникненням кровотечі.

Зламана щелепа лікується по-різному, оскільки лікування перелому щелепи в чому залежить від надання потерпілому першої медичної допомоги.

Перша допомога у разі травм верхньої або нижньої щелепи передбачає заходи, спрямовані на приведення травмованої ділянки в спокійний стан, виведення хворого з шокового стану, зупинку кровотечі. При переломах верхньої щелепи, нижню максимально, впритул, наближають до верхньої і здійснюють фіксацію будь-якими, наявними під рукою засобами. У разі перелому нижньої щелепи виробляються такі ж маніпуляції: пошкоджену ділянку лицевого скелета фіксується за допомогою підтримуючої пов`язки. У разі западання язика, його необхідно обережно витягнути за кінчик, після чого перевернути хворого обличчям вниз, щоб не відбулося удушення. У разі легких травм, госпіталізація потерпілого проводиться в сидячому положенні. Напрямок у спеціальний стаціонар є вимушеним заходом з метою нормального вправляння уламків кісток.

Зламана щелепа піддається лікуванню в стаціонарних умовах. Відламки кісток зіставляються і фіксуються, за допомогою дротяних назубних шин забезпечується іммобілізація. Також застосовують полімерні або дротові нитки, остеосинтез з металевих стрижнів. При необхідності рани вшиваються, при численних дефектах накладаються пластинкові дротяні шви. Фіксація пошкоджених ділянок залишається до їх повного зрощування.

У разі правильного суміщення відламків, відсутності запалення перелом заживає приблизно 1-2 місяці. Шини видаляються після утворення на місці пошкодження щільною кісткової мозолі. На остаточну реабілітацію та відновлення всіх функцій потрібно ще додатковий час. Контроль над ходом загоєння проводиться за допомогою періодичного рентгенологічного обстеження.