Жовчний міхур. Симптоми різних захворювань

Жовчний міхур є порожнистим органом. Він входить до складу травної системи. Жовчний міхур відповідає за підвищення концентрації і накопичення жовчі, в його функції входить також підтримка і регулювання жовчного тиску в протоках на постійному рівні. В процесі скорочення органу (як правило, після вживання жирної їжі) жовч через загальний і міхурний протоки надходить з нього в дванадцятипалу кишку. Там вона бере участь в травному процесі.

Анатомія жовчного міхура.

Орган розташований на нижній частині правої печінкової частки, має звичайно грушоподібної (в окремих випадках конічну) форму. Жовчний міхур має довжину від п`яти до чотирнадцяти сантиметрів, завширшки - від двох з половиною до чотирьох сантиметрів. Ємність, розміри і форма органу можуть зазнавати значних змін на тлі патологічних процесів.

Жовчно-міхурово артерія, що відходить від власної артерії печінки, відповідає за кровопостачання жовчного міхура. Дві її гілки (артерії) знаходяться на задній і передній стінці органу. За однойменних венах, які впадають в гілці ворітної вени всередині печінки, здійснюється венозний відтік. Лімфовідтікання відбувається в лімфовузли печінки, які розташовуються у жовчного міхура в районі його шийки.

Захворювання, що вражають жовчний міхур, симптоми і причини мають різноманітні. До основних патологій органу відносять хвороби обмінного, функціонального, паразитарного і запального характеру.

Серед функціональних захворювань слід виділити дискінезію. Дана патологія характеризується розладом моторної і евакуаторної функції, які виконує жовчний міхур.

Симптоми захворювання проявляються хворобливістю в правому підребер`ї коле, ниючого або схваткообразного характеру, що віддає в плече, праву лопатку, спину.

Лікування дискінезії та інших функціональних патологій жовчного міхура має бути, головним чином, спрямоване на усунення причин, що їх спровокували. Як правило, при цьому обмежуються консервативною терапією.

Серед обмінних захворювань жовчного міхура слід виділити жовчнокам`яну хворобу і холестероз. Друга патологія більш характерна для огрядних жінок у віці від тридцяти п`яти-шістдесяти п`яти років з явними порушеннями в жировому обміні і високим рівнем у крові холестерину. Процес відкладення холестерину часто супроводжує застійний жовчний міхур, симптоми якого проявляються постійними болями ниючого, тупого характеру в правому підребер`ї. Посилення болів відзначається при швидкій ходьбі, тряскою їзді, нахилі вперед тулуба, а також носінні в правій руці тяжкості. Якщо відсутні конкременти в жовчному міхурі, то діагностика може бути значно ускладнена.

Часто виявляються запальні процеси. Гостре або хронічне їх протягом провокує різні хвороботворні (патогенна) мікрофлора (стрептокок, кишкова паличка, стафілокок та інші). Вони проникають в жовчний міхур з шлунково-кишкового тракту по пузирно і загальному протоках (інфекція висхідна) або по жовчних внутрішньопечінковим ходам (інфекція спадна).

Паразитарні захворювання (викликані паразитами) також можуть вражати жовчний міхур. Симптоми, як правило, проявляються у вигляді порушень в роботі кишечника, болі в підребер`ї праворуч, в деяких випадках ознобом, лихоманкою, свербінням шкіри, втратою ваги.

Серед пухлин в жовчному міхурі розрізняють злоякісні і доброякісні. Останні (папіломи, міоми, аденоми) протікають безсимптомно або ж відзначаються клінічні прояви, які характерні для холециститу в хронічній формі. Діагностування пухлинних процесів здійснюють за допомогою УЗД, холецистографії.