Автобус ліаз 677: технічні характеристики, історія створення та опис

У нинішній час мало хто пам`ятає автобус ЛіАЗ 677, проте досить сказати «скотовоз» або ж «місяцехід», як люди починають розуміти й згадувати. Хтось згадає цей автобус з легкою іронічною посмішкою, хтось посміхнеться більш презирливо. Але в більшості випадків цим народним назвам і самим автобусам радіють, як діти. І це дуже легко пояснити. У цих машинах пройшло дитинство, а також молодість всіх тих, хто народився в Радянському Союзі і сучасній Росії. Спробуємо заглянути в сторінки історії цієї легендарної машини і познайомимося з нею ближче.

Ці надійні і невибагливі в обслуговуванні автобуси борознили міські простори 30 років тому, але вони заслужили право вважатися справжнім символом збіглої радянської епохи. Історія ЛіАЗ 677 – це не просто історія народження моделі, а частина історії кожного, величезна епоха.

Був ЗІЛом, а став ЛІАЗ. Історія моделі

Наприкінці 50-х років міському автобусу ЗіЛ 158, який активно працював на маршрутах у всіх містах великої країни, пророкували швидку кончину. Машина до того моменту вже неабияк застаріла і терміново потребувала заміни. Конструкція була архаїчною, а пасажирів туди поміщалося зовсім небагато.

Разом з тим, ці роки відомі потужним і швидким зростанням будівництва житла. Так, у містах ставало все більше і більше жителів, і великі населені пункти стали потребувати великих автобусах, які дозволяли б перевозити більшу кількість пасажирів. Кожен день десятки і сотні тисяч чоловік повинні були потрапити на роботу, а більшість заводів і промислових підприємств перебували на достатньому видаленні.

Машини, які використовувалися в якості громадського транспорту, могли вмістити всього до 60 осіб. Міста росли, і такий транспорт не міг задовольнити потреб. Саме тому на ЛіАЗ почали розробляти нові великі пасажирські автобуси для роботи на міських маршрутах.

Отже, весна, 58-й рік. У невеликому підмосковному містечку Ликино-Дулево почали виробляти автобуси. Виробництво переїхало з заводу ім. Лихачова. Завод був дуже завантажений і забезпечити збірку потрібного обсягу машин просто не міг. Взимку 59-го року з`явилися перші напрацювання щодо створення більш місткого міського автобуса.

У 62-му році був випущений перший дослідний екземпляр, прототип ЛіАЗ 677. У 63-му р модель встигла заслужити свої перші відгуки. У наступному році був проведений тест-драйв автобуса в гірських умовах. У 65-му році завод збільшив обсяги виробництва і став найбільшим підприємством, що випускало автобуси.

Після того як роботи з проектування ЛіАЗ 677 були повністю закінчені, державна комісія дала добро на запуск виробництва. І ось в 66-му році автобуси почали надходити в автокомбинатам столиці. Перша партія була зібрана в 67-му р, масове виробництво організували в 68-му р Спочатку ці машини працювали лише на вулицях Москви. В інших містах величезної країни ці моделі з`явилися пізніше.

У 71-му році завод повністю і масово став випускати легендарний автобус ЛіАЗ 677.

Чому «скотовоз»?

Це прізвисько машина отримала аж ніяк не через якість перевезення. Все просто. СРСР у всьому і завжди допомагав братської Кубі. І природно, автобуси туди також поставляли. Але зважаючи на те, що там людей цінували дуже низько, машині знайшли інше застосування. Так, з огляду на те, що у автобуса низький поріг, це було дуже зручно для перевезення корів. Не потрібно було створювати спеціальних пандусів. Тварина без праці заходило в ЛіАЗ 677. Кубинці трохи змінили конструкцію – зрізали дах зважаючи на погодні умови. Звідси й «скотовоз».

Пристрій легенди

Модель по праву вважається першим справжнісіньким міським автобусом, який випускався в Союзі. На відміну від минулих проектів, новинка виявилася не тільки розрахованої на більше число пасажирів, але і була більш комфортною. Автобус відрізнявся зручними сидіннями, хорошою роботою опалювальної системи. Навіть у дикі морози деякі люди примудрялися дуже міцно засипати в салоні – настільки там було тепло.

Комфортний для міста

ЛіАЗ 677 володів відмінною підвіскою з автоматичними регуляторами положення кузова. Від інших автобусів його відрізняло більш плавний рух. По купинах і різних дорожніх неприємностей ця модель їхала впевнено. Відмінних характеристик пружності та енергоємності підвіски вийшло домогтися завдяки тому, що в конструкції застосовувалися гумокордні повітряні балони.

Місткість і геометрія

У салоні вміщувалося до 110 пасажирів, а їхати сидячи могли 25 чоловік. Сидіння розташовані за три- і чотирирядною схемами. Між рядами сидінь був досить широкий прохід, що робило ці автобуси дуже комфортними та зручними для пасажирів.

Довжина автобуса становить 10530 мм, ширина – 2500 мм, а висота – +3033 Мм.

Кузов і салон

Що являв собою ЛіАЗ 677 – модель, яка є для багатьох символом щасливих днів?

Кузов вагонної компоновки мав несучу конструкцію. Секції та частини кузова були сполучені один з одним за допомогою заклепок, прихованих під накладками, які виконували декоративну функцію.

Салон був обшитий шаруватим пластиком. Над вітровим склом мався аншлаг, де з одного боку ставили номер маршруту, на якому працювала машина, а з іншого боку – інформацію про маршрут.

Освітлення було організовано шістьма стельовими світильниками з люмінесцентними лампами. Відкидні кватирки в кожному вікні дозволяли природним чином провітрювати салон.

Окремого слова заслуговує система опалення. Вона являла собою відтік гарячого повітря, який виходив від охолодження двигуна. Повітропровід проходив по лівій стороні кузова, а в лівій частині спереду, відразу за водійських перегородкою, в морозний день люди навіть засипали в кузові.

Особливості салону

Силовий агрегат в цій машині був розташований в передній частині праворуч від водія автобуса. Інженери вирішили, що це буде дуже вдало, та так і вийшло. Це рішення дозволило звільнити багато місця для пасажирів у задній частині. А якщо потрібно було виконати ремонт мотора, для цього не потрібно було навіть виходити на вулицю.

Основну частину навантаження брав на себе задній міст. Він мав два колеса зліва і стільки ж праворуч. Майданчик для пасажирів була розташована трохи нижче салону. А в салон можна було потрапити по пологому спуску. Для входу і виходу в салон через задні двері розробники передбачили дві сходинки. У передній частині сходинок було три, з огляду на те, що автобус має передню компоновку двигуна. Поруч з кабіною салон теж злегка піднятий.

Двері

Щоб транспорт не надто довго стояв на автобусних зупинках, він має широкі двері з чотирьох стулок. В автобусі таких дверей дві. Для водія передбачена треті двері в кабіні.

Робоче місце водія

Інженери прагнули вести проект таким чином, щоб водієві було дуже комфортно і функціонально. Що можна сказати про кабіну ЛіАЗ 677? Характеристики її – інформативність і ергономічність. Але в теж час там немає нічого зайвого. Панель приладів відрізнялася характерним дизайном для тих років.

Крісло водія було підресорені і дозволяло регулювати висоту, кут нахилу спинки або подушки. Кабіна і відсік мотора були відгороджені стінкою. У деяких модифікаціях монтували вікно, як на "Ікарусах". На такому вікні була кватирка для пасажирів.

Двигун ЛіАЗ 677 і витрата палива

У машині використовували V-подібний агрегат ЗіЛ 375. Багато при всій безлічі достоїнств автобуса вважали цей двигун великим недоліком. 8-циліндровий карбюраторний мотор мав потужність в 180 сил, але мав величезні апетити.

І навіть паливний бак в 300 літрів дозволяв від`їздити лише 1,5 зміни. Водії в перервах обов`язково проводили дозаправку. Але, незважаючи на такий величезний витрата, модель все одно пішла у виробництво. Автобусів на дизелі тоді ще не існувало, а бензину було багато. З 93-м бензином агрегат спалював порядку 75л / 100 км.

Ця цифра сьогодні здається просто величезною і нереальною. Багато водіїв, які працювали на цих машинах, обізвали мотор "слоном". Це тому, що, окрім величезних апетитів, він ще відрізнявся неквапливістю, а навантажений автобус важко забирався на підйоми. Але після модернізації автобуса ЛіАЗ 677 технічні характеристики трохи покращилися. У першу чергу все-таки вдалося створити двигун для 76-го бензину, а ще вдалося знизити витрату, який за паспортом став 54 л / 100 км.

Існувала ще одна особливість цього агрегату – перегрів його влітку. Взимку мотор замерзав. У спекотні дні водій відкривав кришку моторного відсіку, а коли наступала зима, агрегату проводили теплоізоляцію.

Трансмісія

Мотор працював у парі з автоматичною КПП. Тут слід відразу сказати, що це перший автобус з КПП такого типу. Багато водіїв відразу ж змогли оцінити всі ті переваги, які надавала їм автоматика. Двоступінчата КПП давала можливість досягати максимальної швидкості в 70 км / ч.

Природно, ця коробка значно відрізнялася від сучасних моделей, проте вона була досить надійною і простою. Ремонт її можна було здійснити дуже швидко.

Рульове управління і гальма

Рульова механіка в автобусі була оснащена гідроприводом. Гальма були двоконтурними з пневматичним приводом.

ЛіАЗ 677 "Москва"

Конструкція і дизайн, а також характеристики не зазнали особливих змін за весь період випуску. Однак у 78-му році був налагоджений випуск модернізованого ЛіАЗ 677 М. Була доопрацьована КПП, електрообладнання, а також гальмівна система. Істотно змінилася панель приладів.

Серед основних відмінностей нової моделі можна виділити інтер`єр. Також кузов оснастили люками на стелі. Крім цього, автобус змінив колір. Тепер вони були жовтими.

Закінчили виробляти модифікацію «Москва» в 97-му році.

Тюнінг

Є безліч людей, які захоплюються і цікавляться подібною технікою – адже це історія. Є навіть ті, хто знаходить ці одиниці машин і відновлює їх. Взагалі, вважається удачею знайти хоча б старий ЛіАЗ 677. Тюнінг його зводиться до перефарбуванню да відновленню первісного вигляду.

В якості висновку

Можна ще багато сказати про цей автобус. Є безліч цікавої інформації, пов`язаної з ним, чимало цікавих технічних подробиць. На сьогодні це рідкість, і їх майже не залишилося. Це вимираючий вид. Але ті, хто по-справжньому захоплюються, відтворили в комп`ютерній грі улюблену модель – ЛіАЗ 677. "ОМСІ" – симулятор водія автобуса, і сьогодні в ній доступний і розглянутий нами символ минулої радянської епохи.