ЛАЗ-695: технічні характеристики і фото. Модельний ряд Львівського автобусного заводу

Львівський автобусний завод (ЛАЗ) був заснований у травні 1945 року. Протягом десяти років підприємство випускало автокрани та автомобільні причепи. Потім виробничі потужності заводу були розширені. У 1956 році з конвеєра зійшов перший автобус марки ЛАЗ-695, фото якого представлені на сторінці. Він очолив довгий список моделей подальших випусків. Кожна нова модифікація покращувала технічні параметри і ставала більш комфортною в порівнянні з попередньою.

"Магірус" і "Мерседес"

Як прототип для споруди ЛАЗ-695 використовувався куплений за кордоном німецький "Магірус". Машина вивчалася протягом усього 1955, конструкція розглядалася з точки зору технологічного застосування при конвеєрній збірці в умовах обмежених можливостей радянського "автопрому". У процесі підготовки автобуса ЛАЗ-695 до серійного випуску екстер`єр і всі зовнішні дані були запозичені у "Магірус", а ходову частину, шасі і силову установку з трансмісією взяли у німецького автобуса "Мерседес-Бенц 321". Німецькі машини обійшлися радянському уряду недорого, оскільки на заході автомобільну техніку списують рано, міняють на нову. "Магірус", "Неоплан" і "Мерседес-Бенц" були куплені за третину ціни, і при цьому всі автобуси були в чудовому стані.

Початок виробництва

Автобус ЛАЗ-695, технічні характеристики якого були визнані досить надійними, випускався протягом двох років, з 1956 по 1958 рік. Спочатку автомобіль використовували на міських маршрутах, але незабаром стало ясно, що його інтер`єр не відповідає вимогам інтенсивних пасажирських перевезень, салон був незручним і тісним. Автобус ЛАЗ-695 став курсувати на заміських маршрутах, на цей раз зарекомендував себе як комфортабельний і швидкий перевізник. Його технічні дані повністю відповідали завданням експлуатації. Крім того, автобус із задоволенням орендували туристичні групи, машина рухалася м`яко, двигун марки ЗІЛ-124 працював майже безшумно. Пізніше ЛАЗ-695, технічні характеристики якого не потребували доопрацювання, обслуговував Центр підготовки космонавтів в Байконурі.

Технічні вимоги до автобуса були дещо специфічними. Космонавти мали переїжджати з одного модуля в інший, слідуючи програмі предполітних тренувань, тому салон був наполовину звільнений від штатних сидінь, а на їх місці розміщувалися крісла типу літакових, на яких можна було лежати.

Крім того, салон автобуса легко переобладнався для потреб швидкої медичної допомоги. У ньому були встановлені апарати для контролю загального стану організму людини: електрокардіографи, тонометр для вимірювання тиску, обладнання для найпростішого аналізу крові та багато іншого. Такий транспорт обслуговувався бригадою медиків з трьох осіб (за зразком звичайної машини міського типу).

Радянський період

Львівський автобусний завод продовжував випускати модель в різних модифікаціях до 2006 року. Машина постійно вдосконалювалася, і попит на неї тримався на досить високому рівні. Ціни на автобус в радянський час були постійними, і це влаштовувало споживачів. До 1991 року в СРСР були поширені так звані рознарядки, за якими централізовано розподілялися транспортні засоби, в тому числі і автобуси. Оплата техніки проводилася за безготівковим розрахунком, а подальша експлуатація, обслуговування і ремонт за рахунок автопідприємства.

Планова економіка СРСР передбачала поетапне розвиток автомобільної промисловості, і міські автобуси були в той час першими в списку по затребуваності в народному господарстві. Певні надії покладалися і на львівські моделі. Проте машина з п`ятиступінчастою трансмісією і суцільними рядами сидінь не вписувалася в динамічний режим вуличного руху. Міські автобуси потребували спеціально обладнаному салоні, а також силовій установці, адаптованої до частих гальмувань і зупинок. Звичайний двигун, як правило, перегрівався. Висота випускається моделі також не цілком відповідала нормам руху в межах міста.

Спроби реконструкції

Нові автобуси, що сходять з конвеєра Львівського заводу, повторювали параметри базової моделі, і радикальні зміни конструкції були неможливі. Конструкторське бюро ЛАЗу зробило кілька спроб змінити салон, але виявилося простіше створити машину "з чистого листа", ніж міняти технічні характеристики вже існуючої моделі. Таким чином, всі нові автобуси, що випускаються у Львові, спрямовувалися переважно на обслуговування заміських ліній. А на міських маршрутах курсували тролейбуси, які випускалися на Львівському автозаводі з 1963 року (на базі автобусного кузова).

Перші модифікації

У грудні 1957 року в виробництво був запущений автобус ЛАЗ-695Б, модернізована версія попередньої моделі. Насамперед на машину встановили пневматичний привід замість механічного (для відкривання дверей). Бічні повітрозабірники для охолодження двигуна, розташованого ззаду, скасували. Центральний повітрозабірник у вигляді розтруба розмістили на даху. Таким чином, ефективність охолодження зросла, а пилу, що потрапляє в моторний відсік, стало набагато менше. Зміни торкнулися також екстер`єру в передній частині, простір між фарами стало більш сучасним. У салоні вдосконалили перегородку кабіни водія, її підняли до стелі, з`явилася двері для виходу в салон. Серійне виробництво цієї моделі тривало по 1964 рік. Всього було випущено 16 718 машин.

Одночасно з випуском модифікації 695Б йшла розробка моделі 695Е з новим восьмициліндровим двигуном марки ЗІЛ-130. Кілька досвідчених машин зібрали в 1961 році, проте в серію автобус пішов у 1963-му, при цьому було випущено тільки 394 екземпляра. З квітня 1964 конвеєр запрацював на повну силу і до кінця 1969-го зібрали 38415 автобусів 695Е, з яких 1346 відправили на експорт.

Зовнішні зміни у версії 695Е торкнулися колісних арок, які придбали закруглену форму. Від автобуса ЗІЛ-158 були запозичені маточини переднього і заднього моста разом з гальмівними барабанами. На моделі 695Е вперше застосували електропневматіку для керування дверима. На базі версії 695Е випускався автобус ЛАЗ "Турист". Ця машина ідеально підходила для тривалих поїздок.

Експерименти з впровадження АКПП

У 1963 році завод ЛАЗ випустив ще одну модифікацію - 695Ж. Робота проводилася в тісній співпраці з НАМИ, а саме з дослідницьким центром автоматичних трансмісій. У тому ж році був налагоджений випуск автобусів з автоматичною коробкою передач. Однак за два наступних роки вдалося зібрати всього 40 таких одиниць ЛАЗ-695, після чого випуск експериментальної моделі був припинений.

Розробки автоматичної трансмісії згодом стали в нагоді для автобусів міського типу, марки ЛіАЗ, що випускається в місті Ликино-Дулево Московської області.

Модернізація існуючих моделей

Створення нових модифікацій автобусів Львівського автозаводу тривало, і в 1969 році з конвеєра зійшов ЛАЗ-695М. Машина відрізнялася від попередніх моделей вікнами сучасної форми і стилю. Скла убудовувалися у віконний отвір без проміжних алюмінієвих рамок. Був скасований фірмовий повітрозабірник на даху, замість нього на боковинах моторного відсіку з`явилися вертикальні прорізи. З 1973-го на автобус встановлювали модернізовані колісні диски полегшеної конфігурації. Зміни торкнулися системи вихлопу - два глушника об`єднали в один. Кузов автобуса став коротше на 100 мм, а споряджена маса збільшилася.

Серійне виробництво ЛАЗ-695М тривало протягом семи років, і за цей час було випущено більше 52 тисяч автобусів, 164 з яких відправили на експорт.

"Патріарх" в сімействі ЛАЗ з тридцятирічним стажем

Наступною модифікацією базової моделі став автобус з індексом 695Н, який відрізнявся широкими лобовими стеклами і верхнім козирком, повністю уніфікованими передніми і задніми дверима, а також новим приладовим щитком з більш компактним спідометром і датчиками. Дослідні зразки були представлені в 1969 році, але в серійне виробництво дана модель пішла тільки в 1976-му. Випускався автобус протягом тридцяти років, до 2006 року.

Пізні версії 695Н відрізняються від більш ранніх набором світлотехніки, фарами, поворотниками, стопсігналов та іншими світловими приладами. Модель оснащувалася великим люком в передній частині кузова, в разі військової мобілізації автобуси передбачалося використовувати як санітарні машини. Паралельно з версією 695Н було випущено невелику кількість автобусів 695Р, що відрізнялися підвищеним комфортом, більш м`якими сидіннями і безшумними двостулковими дверима.

Газова версія

У 1985 році Львівським автобусним заводом була випущена модифікація ЛАЗ-695НГ, яка працювала на природному газі. Металеві балони, що витримують тиск до 200 атмосфер, розміщувалися в ряд на даху, в задній частині. Газ надходив в редуктор, що знижує тиск, потім змішувався з повітрям і у вигляді суміші засмоктувався в двигун. Автобуси під індексом 695НГ набули популярності в 90 роки, коли на території колишнього СРСР вибухнув паливний криза. Від браку пального постраждав і завод ЛАЗ. Україна в цілому також відчувала дефіцит палива, тому багато транспортні підприємства в країні переводили свої автобуси на газ, який був набагато дешевше бензину.

ЛАЗ і Чорнобиль

Навесні 1986 року, після аварії на Чорнобильській АЕС, в цехах Львівського автозаводу в терміновому порядку був створений спецавтобус ЛАЗ-692 в кількості декількох десятків примірників. Машина використовувалася для евакуації людей із зони зараження і доставки туди фахівців. Автобус був захищений свинцевими листами по всьому периметру, вікна на дві третини теж закривалися свинцем. У даху були пророблені спецлюкі для доступу очищеного повітря. Згодом всі машини, що брали участь у ліквідації аварії на АЕС, утилізували, оскільки вони були непридатні для експлуатації в звичайних умовах з причини радіаційного забруднення.

Дизельні двигуни

У 1993 році на Львівському автозаводі в порядку експерименту намагалися встановити на автобус ЛАЗ-695 дизельний двигун Д-6112 від енергонасиченого гусеничного трактора Т-150. Результати виявилися в цілому непоганими, проте більш відповідним мотором, що працює на солярці, був визнаний СМД-2307 (Харківського заводу "Серп і Молот"). Все ж експерименти тривали, і в 1995 році в серійне виробництво був запущений автобус ЛАЗ-695Д, оснащений дизелем Д-245 Мінського моторного заводу.

Дніпровський завод

Через рік проект був кардинально перероблений, і в результаті з`явилася версія 695Д11, яку назвали "Таня".

Модифікація випускалася невеликими серіями до 2002 року, а з 2003-го складання автобусів передали на завод у Дніпродзержинську. Виробництво відразу налагодити на новому місці не вдалося, так як технологічні процеси на двох профільних, на перший погляд, виробництвах суттєво відрізнялися. Великогабаритні кузова автобусів ЛАЗ не скрізь вписувалися в рамки зварювальних агрегатів "дніпрян", і це створювало певні труднощі. Сталося навіть деяке подорожчання автобусів марки ЛАЗ, які збиралися в Дніпродзержинську, хоча при цьому якість збірки було в більшості випадків бездоганним. У підсумку баланс ціни і якості вирівнявся, і випуск машин став набирати обертів.

Пошуки універсального рішення

Конструкторське бюро Львівського автозаводу шукало варіанти нових розробок. За весь період виробництва на Львівському автобусному заводі кілька разів робилися спроби створити ЛАЗи універсальні, які могли б експлуатуватися як в місті, так і на міжнародних трасах. Однак специфіка пасажирських перевезень не дозволяла зробити це. У далеких рейсах людям потрібно комфорт і особлива заспокійлива атмосфера в салоні автобуса. На міських маршрутах пасажири входять і виходять, за день машину відвідують кілька сотень людей. Тому зблизити два протилежних режиму експлуатації не вдавалося, і завод продовжував випуск кількох модифікацій одночасно.

ЛАЗ сьогодні

В даний час на дорогах колишнього Радянського Союзу можна зустріти автобуси Львівського заводу практично всіх модифікацій. Хороша ремонтна база протягом усього періоду виробництва, починаючи з 1955 року, дозволила зберегти багато машин в хорошому стані. Деякі моделі ЛАЗ морально застаріли і використовуються як допоміжний транспорт в різних галузях промисловості.

Багато розібраних кузовів стоять безгоспними - зі знятими двигунами і прийшла в непридатність ходовою частиною. Це витрати автомобільної промисловості радянського періоду, коли автобуси в автогосподарствах списувалися, і подальша їхня доля нікого не цікавила. Ринкова економіка диктує свої правила, списані машини все частіше потрапляють в руки приватних власників і отримують друге життя. А оскільки ресурс автомобільної техніки, виробленої в СРСР, був досить тривалим, то ця "друге життя" теж може бути тривалою.

Львівський автобусний завод сьогодні переживає не найкращі часи, головний конвеєр зупинений в 2013 році, багато дочірні підприємства і суміжні компанії проходять процедуру банкрутства. Від результатів залежатиме існування ЗАТ ЛАЗ. Перспективи на благополучне вирішення непростої ситуації досить песимістичні. Велике значення для успішної реанімації підприємств має стабільність політичної обстановки в Україні, однак цієї стабільності немає.