Коефіцієнт термінової ліквідності та інші фінансові коефіцієнти.

Перед кожним фінансовим менеджером в обов`язковому порядку постає проблема визначення фінансового становища підприємства. Воно, у свою чергу, оцінюється з різних точок зору, однією з найважливіших серед яких є оцінка ліквідності. У цих цілях проводиться оцінка ліквідності балансу підприємства, а також розраховуються коефіцієнти ліквідності. На їх розрахунку варто зупинитися більш докладно.

Першим ділом визначається коефіцієнт поточної ліквідності (Інакше - загальний показник покриття), який описує здатність організації розраховуватися за короткостроковими боргами за рахунок оборотних активів. Відповідно, для його визначення необхідно розділити величину оборотних активів на суму короткострокових зобов`язань. В ході практичної діяльності було визначено, що нормальне значення цього показника повинно відповідати інтервалу від 1 до 2. Іноді більш правильно застосовувати не загальноприйняті норми, а норми окремої галузі або навіть конкретного підприємства. Для розрахунку норми потрібно розділити суму короткострокових боргів і нормативу запасів на величину короткострокових боргів. Крім того, загальний показник покриття є верхньою межею для такого показника, як коефіцієнт термінової ліквідності.

Для розрахунку цього коефіцієнта, який також називається проміжним коефіцієнтом покриття, необхідно розділити оборотні активи, з яких виключені запаси, на суму короткострокових зобов`язань. Швидка ліквідність визначає те, наскільки фірма здатна розплатитися за своїми боргами, якщо буде стягнута вся дебіторська заборгованість. Нижня межа показника - 1, а верхня, як вже зазначалося - загальний коефіцієнт покриття.

Для правильної оцінки фінансової ситуації необхідно більш точно розрахувати коефіцієнт термінової ліквідності. Цього можна домогтися шляхом виключення з розрахунку найменш ліквідних активів, але включення більш ліквідних. Якщо підприємство частину своєї продукції відвантажує на умовах передоплати, то ця частка повинна бути включена в розрахунок. З іншого боку, неліквідні фінансові вкладення і прострочену заборгованість логічно не враховувати, так як вони будуть спотворювати реальну картину.

Коефіцієнт термінової ліквідності не відображає можливість підприємства миттєво повернути свої борги, тому необхідно розрахувати показник абсолютної ліквідності. Він визначається співвідношенням самих ліквідних активів підприємства, тобто його короткострокових фінансових вкладень (За винятком неліквідних) і грошових коштів, та суми найбільш термінових зобов`язань. Відповідно до західним досвідом підприємство має бути здатне негайно погасити 20-25 відсотків своїх термінових боргів, але російські підприємства рідко досягають такого рівня. Обмежений доступ до високоліквідних цінних паперів, а також часте недотримання платіжної дисципліни встановлюють середній рівень аналізованого показника в російській дійсності на позначці 0,1.

Для сплати боргів підприємство може вжити таку міру, як продаж запасів. Величина частки зобов`язань, яка буде покрита в цьому випадку, визначається коефіцієнтом ліквідності при мобілізації коштів. У нормі він становить від 0,5 до 0,7.

Керівник фінансового підрозділу підприємства повинен уважно стежити за рівнями коефіцієнтів ліквідності, особливу увагу слід приділити тому, щоб точно розрахувати коефіцієнт термінової ліквідності. Для більш повної оцінки стану має сенс скласти баланс ліквідності, а також розрахувати інші фінансові коефіцієнти. Якщо ті чи інші показники не відповідають нормативам або мають негативну динаміку, то необхідно виявити причини цього і вжити заходів щодо стабілізації становища.