Розраховуємо коефіцієнт швидкої ліквідності та інші показники ліквідності фірми

Підприємство є дуже складною системою, діяльність його багатогранна. Однак кожну зі сторін цієї діяльності можна тим або іншим способом описати, щоб зробити якісь висновки або прийняти певні рішення. Особливе значення для аналізу діяльності фірми мають показники його фінансового стану. Цей стан також можна описувати з різних позицій, але зараз хотілося б зупинитися на оцінці ліквідності. Дану оцінку можна проводити шляхом вивчення ліквідності балансу, а можна - шляхом розрахунку коефіцієнтів таких, як, наприклад, коефіцієнт швидкої ліквідності і тому подібних. Дані методи не є взаємовиключними, тому для повного і точного аналізу краще використовувати обидва. У рамках же даної статті ми зупинимося саме на розрахунку та аналізі коефіцієнтів.

Розрахунок даної групи коефіцієнтів полягає у ставленні ліквідних активів до величини короткострокових зобов`язань. Перший коефіцієнт характеризує достатність всієї сукупної величини оборотних активів для погашення термінових боргів. У зв`язку з цим він носить назву показника загальної (Поточної) ліквідності. Очевидно, що всі підприємства різні, тому показники коефіцієнта поточної ліквідності у них також відрізняються. Однак існує нормативне значення, до якого підприємства повинні прагнути. Розрахований коефіцієнт повинен бути не менше одиниці, але не більше двох. Нижня межа ставить вимогу щодо ліквідності, а верхня - по ефективності. Іншими словами, оборотних активів повинно вистачити для погашення всіх термінових боргів, але не повинно бути занадто багато, так як в цьому випадку вони будуть використовуватися недостатньо раціонально.

Наступний показник - коефіцієнт швидкої ліквідності. Його визначення йде шляхом виключення з чисельника, тобто з оборотних активів, найменш ліквідної складової - запасів. Таким чином показник «уточнюється», тому його інша назва - коефіцієнт уточненої ліквідності. Виходячи з методики розрахунку, можна зробити висновок, що цей показник не може бути більше попереднього. Цим і визначається його верхня нормальна межа. Нижня межа традиційно також приймається рівною одиниці. Коефіцієнт швидкої ліквідності можна уточнити шляхом включення в розрахунок ліквідних активів і виключення неліквідних. Таким чином, в чисельнику слід врахувати готову продукцію, що реалізується за передоплатою, але необхідно відняти неліквідні фінансові вкладення та сумнівну заборгованість.

Якщо чисельник повністю очищається від менш ліквідних активів, і в ньому залишається тільки абсолютно ліквідне майно, то результатом розрахунку стане показник абсолютної ліквідності. Він дозволяє судити про ту частку заборгованості, яку організація може погасити негайно. Для підприємств у Росії ця частка в кращому випадку становить 10%. У більш розвинених економіках нормальний рівень даного показника вважається досягнутим, якщо п`яту частину термінових боргів фірма може негайно повернути.

Якщо підприємству доведеться вдатися до реалізації запасів, щоб виручити гроші для погашення зобов`язань, то в даному випадку має сенс розрахувати показник ліквідності при мобілізації коштів. Він визначається шляхом ділення запасів на суму наявних термінових зобов`язань. Даний показник в нормі повинен перевищувати 0,5, але не повинен бути більше 0,7.

Після розрахунку даних показників їх необхідно проаналізувати. Кожен з них може перебувати в нормальних межах, однак фінансове становище може погіршуватися. Такий висновок можна зробити, якщо, наприклад, коефіцієнт швидкої ліквідності в динаміці за кілька років рухається до однієї з меж нормального діапазону. Будь виявлена негативна тенденція вимагає втручання та прийняття певних управлінських рішень.