Есмінець проекту 956 "Сарич": технічні характеристики і фото

Кораблі цього проекту могли стати наймасовішими в своєму класі. Їх планували спускати на воду у величезних для нашого ВМФ кількостях. Півсотні есмінців першого рангу - такий армади досить для комплектації цілого флоту. До того ж багатоцільове призначення передбачало використання їх для вирішення найрізноманітніших завдань. Головний есмінець «Сучасний» (проект 956) був закладений в 1975 році, останній корабель серії спущений на воду в кінці 1993-го. З планованих п`ятдесяти одиниць на озброєння Військово-морського флоту СРСР і Росії надійшли 17. Ще чотири ходять під китайським прапором. Два кораблі законсервовані, два знаходяться у стадії модернізації, ще два - в бойовому складі Північного флоту, решта списані. У чому причина такої масової різання на метал нестарих, по військово-морських понять, одиниць?

Навіщо СРСР були потрібні нові есмінці

Причини відмови від великої кількості кораблів проекту 956 слід шукати в часах уже далеких. Саме тоді, в середині п`ятдесятих років, сталося прикре явище, назване військовими моряками «Хрущовським розгромом». Сп`яніння успіхами вітчизняних ракетобудівників призвело до великому стратегічному прорахунку. Ймовірність глобального конфлікту знизилася з причини гарантованості взаємного знищення, але це зовсім не означало, що відпала необхідність у регіональному присутності Радянського ВМФ, а забезпечити його без наявності в арсеналі великих кораблів виявилося вкрай складно. Дії ескадр, що знаходяться на бойовому чергуванні в різних віддалених секторах Світового океану, вагалися (з причини малої кількості одиниць, що утворюють їх «ядро» і обумовлюють стійкість). Авіаносці в СРСР не будувалися через їх дорожнечу, есмінці ранніх проектів (пр. 30-2 і 78) і крейсера (пр. 68), побудовані за Сталіна і «недорізані» Хрущовим, не тільки морально застаріли, але і зносилися фізично. Флот вимагав поповнення сучасними кораблями великого водотоннажності, оснащеними - нарівні з ракетними пусковими установками - потужною артилерією. Саме таким замислювався новітній есмінець проекту 956, нагальна потреба в якому була цілком усвідомлена після масштабних навчань «Океан», що пройшли навесні 1970 року.

Що таке ескадрений міноносець і навіщо він потрібен

Ескадрений міноносець - поняття швидше традиційне, ніж наповнене реальним змістом. Зрозуміло, мінами озброєння не обмежується, а за своїм призначенням корабель скоріше відповідає прийнятому в багатьох флотах світу класу фрегатів, які, в свою чергу, також мають мало спільного зі старовинними вітрильниками. Есмінець проекту 956 «Сарич» (такий був шифр) призначався для виконання широкого кола бойових завдань, які могли виявитися не під силу БПК (великий протичовновий корабель), що складали основу ВМФ СРСР наприкінці шістдесятих. Офіційно його головне призначення формулювалося як вогнева підтримка десанту, виражена в придушення малорозмірних наземних цілей, забезпеченні ППО і ПРО висаджуються підрозділів і знищенні плавзасобів ймовірного противника. Також планувалося спільне використання з БПК (пр. 1155), що наближало ефективність такої пари до бойовими можливостями найсучасніших на той момент американських фрегатів «Спрюенс». Виходячи з поставлених завдань і створювався есмінець проекту 956. Корабель обходиться бюджету дорого, його будують виходячи з конкретної оборонної доктрини, тим більше, коли мова йде про велику серії.

Зовнішній вигляд і пропагандистське значення естетики

Вважається, що для військової техніки зовнішній вигляд не так важливий, як її функціональні можливості, але це не зовсім так. Від того, наскільки переконливо виглядає зразок, найчастіше залежить вироблене їм на ймовірного ворога враження, що в умовах відсутності війни може зіграти важливу роль у розвитку конфлікту, а можливо, і запобігти його. Виходячи з цієї посилки, створювався і есмінець проекту 956. Модель, фото якої була представлена Главкому МВФ Адміралові С. Г. Горшкову в кінці 1971 року, було схвалено в чому завдяки грізному увазі корабля, його зловісному екстер`єру і тому пропагандистського ефекту, який міг призвести його силует після появи судна на океанських просторах. Макет, побудований в масштабі 1:50, флотському начальству сподобався: він цілком відповідав зовнішньополітичній доктрині СРСР і демонстрував прогрес у науці і техніці другої половини XX століття. Але, звичайно ж, справа була не тільки в зовнішньому вигляді - не такий простий був С. Г. Горшков, щоб по загальному враженню оцінювати есмінець проекту 956. Характеристики корабля були важливіші, і вони говорили про дуже хороших морехідних якостях.

Нововведення суднобудування

Аванпроект фахівця в галузі суднобудування подобався не тільки естетично. Головними рисами зовнішнього вигляду корабля стала гладкопалубность корпусу, седловатость його носовій частині, вдале розміщення артилерійських озброєнь головного калібру, розташування зенітних комплексів по бортах (що забезпечувало відмінні можливості постановки загороджувального вогню) і велика піднесення антен РЛС (для поліпшення локаційного огляду). Довжина корпусу лімітувався можливостями верфей заводу ім. А. А. Жданова і не повинна була перевищувати 146 метрів при ширині 17 м. При розробці загальної суднобудівної ідеології корабля вперше застосовувалися багато технології. Форма носової частини задавала незаливаемость (до 7 балів хвилювання) зустрічною хвилею, борт виконувався з подвійним зламом поверхні для пониження помітності. Були й інші особливості, якими відрізнявся есмінець проекту 956. Креслення палуб виконані з дотриманням їх суворої горизонтальності незалежно від обводів, що значно покращувало технологічність установки обладнання. Корпус ділиться на п`ятнадцять водонепроникних відсіків, носова «Бульбову» підводна частина не тільки знижує опір, але і служить для розміщення в ній поста гідроакустики (МГК-335МС, він же комплекс «Платина). Раціонально застосовані елементи силового зміцнення в місцях найбільших напруг.

Енергоустановка

До недоліків кораблів цієї серії фахівці відносять свідомо застарілу силову установку. Для цього були причини. При виборі типу турбіни С. Г. Горшков перевагу віддав котлової схемою, відкинувши газову. Зроблено це було під впливом міністра суднобудування СРСР Б. Є. Бутоми, аргументувати свою думку великим завантаженням Південного турбінного заводу і тим, що постачання мазуту налагодити в особливий період буде легше, ніж дизельного палива. В результаті есмінець проекту 956 оснастили спареної котлотурбінного установкою загальною потужністю 100 тис. Л. с. Сьогодні важко давати всеосяжну оцінку і висловлюватися суто на користь цього рішення або проти нього. Справа в тому, що на початку 70-х років існував амбітний проект створення революційних в технологічному аспекті прямоточних КТУ, у разі успіху обіцяли стати унікальними, але він не увінчався успіхом. У кінцевому рахунку, довелося зупинитися на звичайних застарілих високонапірних котлах, перевірених і, загалом-то, теж непоганих. І ще один аргумент на їх користь полягав у відносній дешевизні мазуту. Світова енергетична криза торкнулася і СРСР.

Гарматне озброєння

Недооцінка в минулі десятиліття ролі артилерії на морському театрі військових дій спонукала КБ «Севмаша» озброїти есмінець «Сучасний» (проект 956) двома спареними установками АК-130, оснащеними багатоканальними системами управління «Лев-218» (МР-184). Наведення стовбурів здійснюється на підставі інформації, що надійшла від РЛС, далекоміра (лазерного) і телевізійних пристроїв, і обробленої цифровим обчислювачем параметрів стрільби. Подача боєприпасів механізована, скорострільність досягає 90 постр. / Хв, дальність перевищує 24 км. За артилерійської мощі есмінець проекту 956 перевершує лінійні кораблі часів Першої світової війни, які не мали інших озброєнь, крім гарматного. Вага доставляються до цілі снарядів (за одну хвилину) перевищує шість тонн.

Зенітні артилерійські засоби забезпечують захист від складних цілей (у тому числі і крилатих ракет) і представлені двома розташованими побортно 30-мм комплексами АК-630М. Ці установки включають шестиствольні системи з водяним охолодженням, керовані АСУ «Вимпел». Вони здатні вражати швидкісні об`єкти на відстані до 4 км з скорострільністю в 4 тис. Пострілів на хвилину.

Ракети

Ракетне озброєння ескадреного міноносця «Сарич» призначено для боротьби з повітряними і морськими цілями. Комплекс «Ураган» (в пізніших модифікаціях «Ураган-Торнадо») оснащений Однобалочний пусковими установками, що стріляють ЗУРамі. У боєкомплекті кожної з двох ПУ - 48 реактивних керованих снарядів. «Ураган» - зброя універсальне, воно цілком придатне для ураження надводних кораблів невеликого тоннажу (наприклад, ракетних або торпедних катерів). Кількість супроводжуваних і знищуваних цілей - до шести (при запуску кожні 12 секунд).

Спеціалізовану протикорабельну оборону есмінець проекту 956 здійснює комплексом «Москіт» («Москіт-М»), оснащеним ракетами ЗМ-82. Установок дві, вони захищені бронюванням, кожна містить по чотири снаряди. Бойовий радіус комплексу складає 120 км (170 у «Москіта-М»). Ракети надзвукові (M = 3), маса ВР у бойовому зарядному відділенні - три центнери. Усі вісім ЗМ-82 можуть бути випущені протягом півхвилинного залпу по команді корабельної системи управління.

Умови служби

«Сарич» вигідно відрізнявся від багатьох кораблів ВМФ покращеними умовами населеності. Есмінець оснащений єдиної установкою мікроклімату, що забезпечує комфортну атмосферу при зовнішній температурі, що коливається від -25 ° С до +34 ° С. Для відпочинку рядового складу служать 16 кубриків місткістю від 10 до 25 осіб, при цьому на кожного матроса доводиться площу понад 3 мsup2-. Мічманські (чотиримісні) і офіцерські (одно- і двомісні) каюти мають площу 10 кв. м. Дві просторі кают-компанії і три столові служать для прийому їжі. На борту є все необхідне для життя далеко від рідного берега: кінозал, кабельне телебачення, бібліотека, внутрішня радіосистема, комфортабельні душові, сауна. У спекотну погоду за наказом командира корабля може бути зібраний басейн.

Всередині медичного блоку є амбулаторія, двомісний ізолятор, лазарет і операційна.

Умови населеності і комфорту на есмінцях проекту 956 не поступаються іноземним стандартам, що вплинуло на експортний потенціал цих кораблів.

Важкі часи

Проект створювався виключно для внутрішнього використання, і до розпаду СРСР про продаж кораблів цього типу навіть мови не було. Чотирнадцять есмінців увійшли до складу ВМФ СРСР у період 1976-1881 років, кожен з них будувався в середньому чотири роки. Кораблі надходили на Північний (шість) і Тихоокеанський (вісім) флоти, брали участь у масштабних військово-морських навчаннях, здійснювали далекі походи і дружні візити в іноземні порти.

В останні радянські роки і відразу після розпаду СРСР ситуація змінилася. Різко знизилося державне фінансування. Зміст військового корабля обходиться недешево. За десятиліття дюжину їх списали, в строю залишилося п`ять ескадрених міноносців цього типу, решта розібрали або законсервували. Ще через десять років (у 2011 році) бойову службу ніс на Північному флоті вже єдиний есмінець проекту 956 «Адмірал Ушаков». «Наполегливий» був флагманом Балтфлоту, а «Швидкий» знаходився в Тихому океані. Залишилося всього три діючих корабля з сімнадцяти побудованих.

До цього часу більшість систем озброєнь класу «Сарич» застаріли. Планувалася модернізація есмінців проекту 956 припускала переоснащення крилатими ракетами і новими системами ППО і ПРО. Була потрібна заміна протичовнової і протиторпедного оборони. При цьому ходові характеристики есмінців залишалися дуже непоганими. Діяльність автономного плавання в 4,5 тис. Миль, висока швидкість і потужна бортова артилерія спонукали командування флоту утримуватися від повного виведення кораблів із бойового складу.

Модернізація та експортні поставки

Два недобудованих корабля, що отримали при закладці назви «Важливий» і «Вдумливий», а потім перейменовані в «Єкатеринбург» і «Олександр Невський», на рубежі тисячолітній були завершені і продані в КНР. Проект в експортному виконанні зазнав змін і отримав код 956 Е. Назви китайських кораблів - «Ханчжоу» і «Фучжоу», вони з 2000 року по даний час несуть службу у складі Східного флоту ВМС Народно-визвольної армії Китаю. Модернізація есмінців проекту 956 серії «Е» (експортних) стосувалася тільки енергоустановки та деяких систем озброєнь.

Більш серйозним змінам піддалися наступні дві одиниці, призначені для китайського флоту. Есмінець проекту 956ЕМ відрізняється від модифікації «Е» розмірами, протикорабельними ракетами підвищеної дальності «Москіт-МЕ» (вони дістають цілі в радіусі 200 км) і новими зенітними ракетно-артилерійськими модулями «Каштан». Кормова артустановка замінена вертолітним ангаром. За цим проектом в 2005 і 2006 роках побудовані два есмінці («Тайчжоу» і «Нінбо»).

Якщо продаж КНР перших двох кораблів пояснювалася переважно складною фінансовою обстановкою початкового пострадянського періоду, то контракт на поставку наступної пари можна назвати успішною зовнішньоторговельної операцією. У середині першого десятиліття нового століття вже окреслилася лінія на системну модернізацію російських збройних сил, в тому числі і флоту. На той момент проектувалися кораблі більш досконалі, ніж есмінець проекту 956, фото якого вже викликало асоціації з минулої епохою. Масивні надбудови і численні антени відповідали вигляду флотів минулого століття. Втім, і Китай не прогадав, купивши потужні і надійні бойові одиниці, що підсилили його ВМС.