"Буян-М" проекту 21631. Малий ракетний корабель проекту 21631 "Буян-М"

Спуск на воду і прийом до бойового складу Російського Флоту нового корабля - це завжди подія. Чим більше водотоннажність, різноманітніше системи озброєнь і солідніше морехідні якості, тим яскравіше висвітлюється урочиста церемонія засобами масової інформації. У 2014 році до святкування Дня Військово-Морського Флоту була приурочена здача оборонному відомству двох нових одиниць, що підсилюють Каспійську флотилію. Малі ракетні кораблі проекту 21631 «Буян-М», що отримали в назву імена старовинних російських міст «Углич» і «Град Свияжск», на перший погляд, не вселяють такого поваги, як атомні крейсера і підводні ракетоносці. Але їх роль в обороноздатності Росії ще належить оцінити по достоїнству.

Корабель для закритих морів

Проект «Буян-М» спочатку замислювався як тип корабля, призначеного не для океанських просторів, а для дій в закритому море. Про це сьогодні відомо з відкритих джерел, але фахівцеві по судах і так ясно, що водотоннажність в 950 тонн при досить низьких бортах і невеликий осаді передбачає плавання у водах з можливим хвилюванням понад п`ять балів. Закритих морів, що омивають береги Російської Федерації, всього три: Каспійське, Чорне і Азовське. Останні два водних об`єкта, до речі, зовсім недавно представляли в аспекті національної безпеки досить невеликий інтерес. Зростання активності флотів країн НАТО в чорноморському басейні спостерігається лише останнім часом, після початку відомих подій в Україні.

Обстановка на Каспії

Що стосується Каспійського моря, то флотилія, що відповідає за стабільність морської обстановки в регіоні, безумовно, потребувала відновленні і посиленні. Саме для цього оперативного сектора і призначалися кораблі проекту 21631 «Буян-М». При цьому в якості ймовірного противника розглядалися аж ніяк не прибережні держави. Республіка Казахстан - стратегічний партнер Росії і проводить дружню зовнішню політику. На даний момент Азербайджан (теж не ворожий) практично не має військово-морського потенціалу. Туркменія закуповує техніку в Російській Федерації і, проводячи незалежну зовнішньополітичну лінію, зацікавлена у взаємовигідних торгово-економічних відносинах і співробітництво в оборонній сфері. Ці країни, колишні в історично недавньому минулому республіками Радянського Союзу, загрози безпеці наших кордонів не уявляють. Залишається тільки Іран. Це ісламську державу знаходиться в економічній ізоляції, і запідозрити його в агресивних намірах по відношенню до великого північного сусіда теж дуже важко. Що називається, своїх турбот вистачає.

Можна було б зробити висновок про відсутність регіональних загроз для Росії в прикаспійському просторі. Так навіщо ж потрібен тут малий ракетний корабель проекту 21631? Для відповіді на це питання слід вивчити характеристики його систем озброєнь, морехідні дані і особливості конструкції.

Ріка-море

Створювався проект і будувався корабель в Татарстані. Завод ім. А. М. Горького знаходиться в славному волзькому місті Зеленодольську. Вже сам по собі цей факт говорить про багато що. Корпус судна дозволяє йому ходити не тільки по морях, а й запросто подорожувати по блакитним артеріях річок, пронизливим всю країну з Півночі на Південь і з Заходу на Схід. Значення для оборони теоретично мають і річкові флотилії, їм довелося повоювати в роки Великої Вітчизняної, але з тих пір військова доктрина зазнала серйозних змін. МРК проекту 21631 «Буян-М» не годиться для використання в якості монітора (клас кораблів, призначений для підтримки піхоти, - фактично плавуча артилерійська батарея). Про це говорить і досить скромне гарматне озброєння: всього два стомілліметрових знаряддя. До того ж для дій в річкових протоках серед островів не потрібні такі серйозні заходи для підтримання скритності, та й швидкість завелика (25 вузлів). А ще на користь переважно морського характеру красномовно говорить складу ракетного озброєння. Здатність до річкового плавання кораблів «Буян-М» проекту 21631 передбачає широкі можливості перекидання цих бойових одиниць практично на будь ймовірний театр військових дій. У разі потреби, звичайно.

Артилерія і ППО

Радіус бойового застосування відносно невеликий. Автономність становить десять діб. Малий ракетний корабель проекту 21631 може здійснювати плавання в автономному режимі не більше, ніж на дві з половиною тисячі миль. Крім уже згаданих 100-мм гармат «Універсал» (А-190м), бортова артилерія представлена спареної установкою «Дует» на кормі, двома Тумбові кулеметними установками МТПУ калібру 14,5 мм і ще трьома скорострільними 7,62-мм стволами.

Засобами корабельної ППО служать дві установки «Гнучка», в основі якої - поширені в сухопутних військах та ефективні зенітно-ракетні комплекси «Голка». Для відображення масованої повітряної атаки цієї зброї може не вистачити, воно призначене для боротьби зі штурмовою авіацією і ударними вертольотами. Головна ставка зроблена на інші прийоми, що дозволяють уникнути авіаудару, але про це трохи пізніше.

Головний калібр

МРК проекту 21631 «Буян-М» створювався для ведення ракетного вогню по кораблях і берегових баз ймовірного противника. Для цього і призначене його основне озброєння, що становить в сукупності УКСК (універсальний корабельний стрельбових комплекс). У корпусі розміщені вісім шахт, з яких може здійснюватися вертикальний пуск ракет, як дозвукових (протикорабельних 3М54, класу «поверхня - суша» 3М14, протичовнових 91РТ), так і надзвукових («Онікс» 3М55). Таким чином, при дуже скромних розмірах і нечисленному екіпажі (приблизно 35 чоловік) малі ракетні крейсери «Буян-М» проекту 21631 можуть виявитися дуже небезпечним супротивникам для морських цілей набагато більшого тоннажу.

Стратегічний корвет

Комплекс «Калібр», платформою для якого можуть стати ракетні кораблі проекту 21631, оснащений крилатими ракетами з дальністю бойового застосування, рівної 2600 км. З географічної точки зору, це означає, що «Онікс», запущений з точок, розташованих в акваторіях Каспійського і Чорного морів, теоретично може досягти цілей, які перебувають у Перській затоці, Червоному і Середземному морях і в інших позначках, окреслених на карті Євразії окружністю зазначеного радіуса, включаючи і стратегічно важливий Суецький канал.

Традиційно корвети, до класу яких відноситься проект 21631 (шифр «Буян-М»), вважаються бойовими одиницями тактичної ланки. Характеристики озброєнь «Граду Свіяжска» і «Углича», що складаються в даний час на озброєнні Каспійської флотилії, ненав`язливо натякають на їх стратегічну природу.

Корабель-невидимка

Обриси сучасного малого ракетного корабля в поєднанні з його високою швидкістю, водометом і відносно невеликими розмірами (74 метри), дають підстави розраховувати на те, що виявити його у водах, насичених різними судами, буде непросто. На екрані радара відрізнити «Буян-М» проекту 21631 від риболовецького сейнера або навіть великої яхти важко. До того ж він, як і всі будувалися в Росії бойові кораблі, забезпечений всім комплексом електронної протидії, здатним вивести з ладу системи зв`язку та РЛС засобів ураження ймовірного противника. Поглинаючі високочастотні випромінювання покриття і похилі площини силуету ще більш зменшують імовірність виявлення цього швидкого і маневреного корабля з потужним ракетним озброєнням.

Ситуація на Чорному морі

У процесі побудови або ходових випробувань зараз перебувають п`ять кораблів «Буян-М» проекту 21631. Це «Великий Устюг», «Вишній Волочек», «Серпухов», «Орехово-Зуєво» і «Зелений Дол». Спочатку всі вони призначалися для служби на Каспії, але стрімко змінилася в останній рік геополітична картина в районі чорноморського басейну спонукало командування Російського флоту переглянути ці наміри. «Серпухов» і «Зелений Дол» будуть направлені в Севастополь. Морські сили ЧФ потребують поповнення новітніми одиницями, здатними надавати протидію так званої «мінно-тральні групі НАТО», складовою чималу силу. Зрозуміло, у випадку військового конфлікту Крим не залишився б беззахисним, і при нинішньому положенні справ його прикриття могли б забезпечити комплекси «Бал» і «Бастіон», здатні контролювати всю акваторію аж до Босфорської протоки, але для надійного забезпечення миру потрібне постійне присутність бойових одиниць і демонстрація їхніх можливостей. Основне навантаження виконання цього завдання ляже на фрегати «Адмірал Григорович», «Адмірал Ессен» та РК «Москва», а й «Буян» роботи вистачить.

Прибережні кораблі з далеким прицілом

З історії флотів і морських битви вдумливий політик може зробити висновок про те, що не буває універсальної зброї, що годиться на всі випадки і здатного успішно діяти при будь-яких сценаріїв розвитку конфлікту. У деяких ситуаціях потрібні потужні крейсера і лінкори великих розмірів, в інших не обійтися без авіаносних з`єднань, в третіх найбільш ефективним засобом можуть стати тільки підводні човни. У наш неспокійний вік мобільні ракетні кораблі «Буян-М» проекту 21631 також займають своє місце у флотському строю, що захищає інтереси Росії в безпосередній близькості від її берегів, але з далеким прицілом.

Замовно ще п`ять кораблів цього типу.