Як жив і вмирав крейсер "мурманск"

Різдвяним ранком 1994 перед очима здивованих норвезьких рибалок постав величезний корпус військового корабля, що лежить на грунті неподалік від берега. Незабаром з`ясувалося, що це колишній радянський, а тепер російський крейсер «Мурманськ», вже, втім, проданий індійцям в якості металобрухту. Сусідство з цією примарою Холодної війни тривало вісімнадцять років. А адже у корабля цього є своя історія. Багато про що міг би повідати цей іржавий корпус, якби міг говорити. Про далеких походах, штормах і тривогах ...

Перший «Мурманськ»

Так, колись був ще один корабель, що носив це ім`я. Під час Тегеранської конференції Сталін натякнув главам союзних держав, що не забув про частку СРСР у розподілі флоту вже капітулювала Італії. Воно становило чотири субмарини, вісім есмінців, лінкор і крейсер, все недавньої споруди. Під приводом складності доставки американці й англійці запропонували власні бойові одиниці, досить старі, але після закінчення війни пообіцяли замінити їх італійськими. В кінцевому рахунку в 1944 році в рахунок репарації на північний флот прийшли кораблі, у тому числі і «Мілуокі», перейменований в крейсер «Мурманськ». Корабель в море практично не виходив, його потужну зенітну артилерію використовували для захисту неба над бухтою Мурманська, Полярного і Ваєнги, але в цій справі він досяг успіху. Після 1945 року «Мурманськ» - «Мілуокі» повернули в США, а пізніше прославлене назву отримало нове втілення.

Новий «Мурманськ»

Після Перемоги в СРСР взяла старт програма модернізації Військово-Морського Флоту. В її ході почалося будівництво новітніх швидкохідних крейсерів за проектом 68-біс. На верфях Молотовського, Миколаєва та Ленінграда були закладені корпусу нових кораблів, першим з яких став «Свердлов», а останнім, чотирнадцятим – крейсер «Мурманськ». Ці одиниці повинні були забезпечувати стійке присутність радянських морських сил в акваторії всього Світового океану. Вимоги, що пред`являються до корабелам, диктувалися суворою необхідністю і відрізнялися жорсткістю. При тривалій автономності випливало забезпечити прекрасні ходові і маневрені характеристики, а артилерії належало стати справжнім разящим вогненним смерчем у випадку необхідності. Кораблебудівники із завданням впоралися.

Артилерійський крейсер в атомне століття

У 1955 році відбувся ряд знаменних подій в історії Радянського Флоту, наприклад, випробувана перша атомна торпеда, і прийнятий на озброєння перший підводний атомохід. Якось в тіні цих славних віх виявився ще один факт, а можливо, його визнали малозначним. 24 квітня був спущений на воду останній представник проекту 68-біс крейсер «Мурманськ». Огляд його технічних характеристик, при всьому їх пишноті, не вражав тодішнє військово-політичне керівництво СРСР. І Перший секретар Хрущов, і Міністр оборони Жуков мріяли про щось атомному, ракетний, а ще краще – підводному.

Дюжина гармат головного калібру (152 мм), стільки ж допоміжного універсального (100 мм), 32 зенітні автоматичні скорострільні гармати, десяток торпед – все це не справило враження на керівників, не дуже-то розбиралися у флотських справах. При повній водотоннажності в 16,3 тис. Тонн крейсер «Мурманськ» мав довжину 210 м, ширину 22 м і осадку 7,26 м. Він міг розвивати хід до 31,5 вузлів (це дуже багато і за теперішніх часів) і мав потужне бронювання.

Проте закладений при Сталіні корабель вже вважався морально застарілим. Над ним нависла загроза порізки на метал відразу ж після спуску на воду.

Військова служба в мирний час

На щастя, легкий крейсер «Мурманськ» командуванню флоту вдалося відстояти, хоча і з втратами, і зі скороченнями. Починаючи з 1963 року корабель бере участь у багатьох навчаннях далеко від рідних берегів. Потім його, як найкращий, відправляють з дружніми візитами в різні країни, він захищає Північ СРСР в період розпалу Холодної війни, отримує почесне звання «Отличного» (1965), приймає на борту самого Генсека Брежнєва (1967) та інших високих гостей. Під час арабо-ізраїльської війни він крейсують в Середземному морі разом зі спішно створеної ескадрою, потім несе службу в Атлантиці. Загалом, біографія корабля багата подіями, досить згадати хоча б про те, що пройдене їм по океанах відстань відповідає довжині одинадцяти екваторів.

Відставка і останній рейс

Час невблаганно, але цей корабель йшов з пошаною. У 1989-му він востаннє «відстрілявся», і зробив це краще за всіх. У грудні того ж року крейсер офіційно виведений з бойового складу, а команда розформована. Перший час він простояв в законсервованому стані, а в 1994 році його продали в Індію для розрізання на металобрухт.

Завжди сумно спостерігати, як відслужила свій термін техніка приречено йде на злам. Але непокірну вдачу корабля проявився і в цьому останньому епізоді його біографії. Шторми Баренцева моря обірвали буксирувальні троси, але дбайливо поставили тепер уже мертвий корпус на піщану мілину. Сама стихія не хотіла відпускати свого улюбленця, стільки десятиліть борозни її простори.

Багато років стояв він біля берега, і тільки грізні гарматні вежі нагадували про те, що ця гора металу становила колись крейсер «Мурманськ». Фото корабля публікувала європейська преса, про нього писали статті. У кінцевому рахунку, побоюючись можливого збитку для екології, його почали різати на метал. До 2013 року від грізного корабля нічого не залишилося.