Суттєвість в аудиті

Головною метою в роботі аудитора є висловлення власної думки про достовірність фінансової звітності та правильності ведення бухгалтерії. Але для складання обгрунтованого думки необхідно володіти точною і об`ємної інформацією і уміти на її основі робити правильні висновки. Яку ж роль відіграє істотність в аудиті? Насправді, вкрай важливу, адже від того, якими будуть головні критерії оцінювання фінансової діяльності економічного суб`єкта, залежить і вірність ув`язнення, а значить, і репутація аудиторської організації.

Отже, істотність в аудиті - це величина допустимих спотворень і помилок, яка вважається максимальною. Встановлюється дана величина з метою забезпечення надійних суджень і оцінки достовірності фінансової звітності. Аудитор може визнати знайдені спотворення несуттєвими у разі, якщо вони не роблять значного впливу на кінцевий результат діяльності підприємства. У той же час істотність в аудиті слід розглядати з двох точок зору - якісної і кількісної. У першому випадку фахівець ґрунтується на власній думці, порівнюючи ступінь відхилення фактично проведених операцій від порядку, зазначеного в нормативних документах. Це досить суб`єктивне поняття, не підкріплене розрахунками та точними цифрами. У другому випадку аудитор аналізує сумарну величину помилок і відхилень, а також вивчає кожну окремо, потім порівнює зі встановленим рівнем суттєвості.

Спеціаліст, який проводить аудит, право встановлювати загальну норму суттєвості або розробляти окремі показники для кожної статті звітності. Дане рішення він повинен прийняти на етапі планування перевірки, зафіксувати в письмовому вигляді з обов`язковою позначкою в загальному плані аудиту. Однак істотність в аудиті не є поняттям абсолютно точним і незмінним. Якщо на етапі основної роботи будуть виявлені обставини, відповідно до яких з`являться підстави для зміни даного показника, то аудитор має право внести такі зміни в робочі документи за погодженням з керівником перевірки.

Існує два основних підходи до визначення рівня суттєвості:

• індуктівний;
• дедуктивний.

Перший передбачає виявлення суттєвості кожної статті балансу, потім підсумовування цих показників, що і становитиме загальну істотність. Другий підхід протилежний і заснований на встановленні загального показника, а потім відбувається розподіл його за окремими статтями балансу. Спеціаліст самостійно приймає рішення про вибір конкретного методу роботи. Багато в чому аудиторський ризик оцінюється за допомогою показника суттєвості.

У момент безпосереднього проведення перевірки аудитор оцінює і якісну, і кількісну сторону. Тобто, якщо сумарні помилки і спотворення не перевищують рівень суттєвості, а також якісні відхилення від порядку, зазначеного в нормативних документах, визнані несуттєвими, то фахівець може зробити висновок про те, що звітність достовірна у всіх відносинах. Якщо ж розмір загальних помилок і спотворень набагато більше встановленої величини рівня суттєвості та якісні відхилення визнані суттєвими, то аудитор зобов`язаний зробити висновок про недостовірність всієї документації.

На практиці зустрічаються випадки, які не підлягають однозначному судження. Наприклад, коли сума помилок більше або менше рівня суттєвості, але в загальному вигляді наближена до нього, а якісні спотворення не можна однозначно визначити як істотні, спеціалісту доводитися узяти на себе відповідальність і зробити висновок на основі власних суджень. Як правило, в таких ситуаціях він звертається до керівника підприємства з пропозицією виправити виявлені шибки і відхилення від нормативних документів. Якщо клієнт відмовляється робити це, аудитор має право на основі наявних даних підготувати аудиторський висновок, відмінне від абсолютно позитивного. Таким чином, істотність в аудиті відіграє важливу роль, і цей показник необхідно враховувати в ході проведення будь-якої перевірки.