Аудиторський ризик і поняття суттєвості

Аудиторський ризик являє собою ризик організації, що спеціалізується на наданні аудиторських послуг, який полягає в можливості неякісного проведення перевірки або її неефективність. Таким чином, аудиторська фірма враховує ступінь підприємницького ризику при роботі з клієнтами. Його прикладом може служити ймовірність невиявлення помилки у фінансовій звітності господарюючого суб`єкта.

Крім того, аудиторський ризик можна розглядати з іншого боку: потенційна можливість виявлення недоліків або спотворень в бухгалтерській документації, яких насправді не існує. Але в будь-якому випадку ризик увазі помилковість суджень аудитора по відношенню до конкретного клієнта.

Аудиторський ризик можна умовно розділити на три основних види:

1. Внутрішньогосподарський.
2. Контрольний.
3. Процедурний.

Перший вид ризику ще називають чистим. Він розкриває ймовірність настання несприятливої ситуації, тобто виникнення помилок або недоліків у певній статті балансу ще до безпосереднього виявлення їх внутрішніми контрольними органами. У зв`язку з цим фахівця, який здійснює перевірку, слід звернути увагу на такі фактори, як досвід і кваліфікація персоналу бухгалтерського відділу, чесність і чіткість виконання завдань керівництва персоналом, взаємини вищестоящих посадових осіб з нижчестоящими і ступінь тиску над останніми. Крім того, варто враховувати особливості галузі, в якій функціонує клієнтська фірма.

Контрольний аудиторський ризик - це ймовірність того, що використовувана клієнтом методика ведення бухгалтерського обліку та складання звітності не здатна своєчасно виявляти помилки і оперативно виправляти їх. Саме тому аудитору необхідно раціонально оцінити введену систему обліку та охарактеризувати ступінь її надійності. Спираючись на дані такої оціночної діяльності, фахівець буде розуміти, на яку сферу йому варто звернути пильну увагу.

Процедурний аудиторський ризик або ризик невиявлення передбачає можливість застосування аудитором методів і прийомів, які в конкретній даній ситуації виявилися неефективними і не здатні виявити наявні помилки. Це надалі може призвести не тільки до підриву репутації аудиторської організації, а й суттєвих фінансових втрат економічного суб`єкта. Кожен фахівець повинен тверезо оцінити рівень неякісного виконання своєї роботи і докласти максимум зусиль, спрямованих на зниження цього показника. Наприклад, він може збільшити кількість аудиторських вибірок або приділити процедурі перевірки більше часу, ніж планувалося.

В ході своєї діяльності кожен фахівець, що виконує перевірку, повинен пам`ятати про принципову відмінність таких понять, як істотність і аудиторський ризик. Під существенностью розуміється наявність обставин, які можуть в тій чи іншій мірі вплинути на результат перевірки, а отже, і на висновок, виданий господарюючому суб`єкту. Перед початком роботи з конкретним клієнтом фахівець ще на стадії планування встановлює рівень суттєвості, тобто допустиму межу значення спотворень.

Аудиторський ризик можна оцінити одним з двох пропонованих методів:

1. Кількісний.
2. Оціночний.

Перший метод пропонує використання певних моделей для розрахунку ризику у вартісному або коефіцієнтному еквіваленті.

Оціночний метод ще називають інтуїтивним, він базується на особистому досвіді аудитора, який, вивчивши звітність в цілому або окремі статті балансу, робить висновок про ступінь ризику. Критерієм оцінки є поділ на малоймовірну, ймовірну і високу ризикованість проекту. Даний метод активно застосовується аудиторськими фірмами нашої країни.

Важливо зауважити, що жоден з вище представлених способів зниження рівня ризику не може привести його до нульового значення. Частка ймовірності настання несприятливої ситуації і допущення помилок завжди присутній. А завданням аудитора вважається максимальне зниження оціненого рівня ризику.