Аудиторські докази

Аудиторські докази являють собою інформацію, яку фахівець отримав в ході здійснення перевірки та на підставі якої видав підсумковий висновок господарюючому суб`єкту. В якості таких документів можуть виступати дані первинного обліку, пояснювальні записки та пояснень співробітників організації, результати інвентаризаційної діяльності, фінансова звітність клієнта, дані, що надаються аудитору третіми особами.

Всі аудиторські докази повинні мати властивість надійності та достовірності. А сумнівна інформація або підлягає додатковій перевірці, або зовсім не розглядається як аргумент. Для безпосереднього отримання необхідних показників аудитор використовує тестування засобів контролю внутрішньогосподарської діяльності та інші перевірочні процедури. Тести є для фахівця підставою говорити про раціональність організації системи обліку і контролю. Перевірки по суті спрямовані на підтвердження факту наявності помилок або суттєвих викривлень.

Можна виділити наступні види аудиторських доказів:

• Зовнішній.
• Внутрішній.
• Змішаний.

Зовнішні докази включають інформацію і дані, які аудитор отримує від третіх осіб. Внутрішні докази надходять до фахівця внаслідок слів самого економічного суб`єкта або персоналу фірми. Дана інформація може бути виражена як в письмовій, так і усній формі. А змішаний вид передбачає надання доказів самим клієнтом або співробітниками компанії з підтвердженням третіх осіб у письмовій формі.

У випадку, коли аудитор використовує документи з різних джерел, які суперечать один одному, або думка співробітників розходиться, доцільно застосувати додаткові аудиторські процедури. А якщо фахівець, що здійснює перевірку, не отримав повну інформацію про аудируємий об`єкті внаслідок відмови самої юридичної особи, то аудитор має всі підстави для видачі висновку, відмінного від абсолютно позитивного, або доповнення звіту позначкою про нестачу інформаційної бази.

Аудиторські докази фахівець отримує завдяки застосуванню особливої перевірки, яка включає основні етапи:

• Спостереження і вивчення.
• Запит та отримання відповіді.
• Інвентаризація.
• Перерахунок.
• Аналіз.

Вивчення або інспектування передбачає звірку записів у звітності з фактично проведеними операціями. Рівень достовірності та надійності показників в даному випадку залежить від сучасності та ефективності засобів внутрішнього контролю.

Спостереження включає планомірний контроль за виконуваною роботою співробітників конкретного відділу. Процедура відправлення запиту і отримання відповіді полягає у визначенні конкретної інформації, необхідної для проведення якісної перевірки. Тобто аудитор надсилає запит на отримання доступу до цих даних і чекає позитивного чи негативного відповіді.

Інвентаризація та перерахунок дозволяють фахівцеві провести перевірку фактичної відповідності показників, відображених у документах і фактично існуючих. Аналітичний аналіз проводиться з метою виявлення перекручувань і визначення конкретної причини виникнення такої ситуації.

Перед вибором конкретного методу аудитор повинен визначити обсяг вибірки, тобто окремі сфери застосування методів і прийомів контролю, або висловити думку про необхідність суцільної перевірки на підприємстві. При цьому фахівець повинен дотримуватися федеральні стандарти аудиту, які включають два базових зобов`язання:

1. Окремі сфери бухгалтерського звіту, обрані вибіркою, повинні бути складовою частиною генеральної сукупності, тобто відповідати тому аспекту, за яким фахівець зробить підсумковий висновок.
2. Вибірка повинна бути зменшеною копією генеральної сукупності.

Таким чином, можна сказати, що аудиторські докази є найважливішим елементом, що підтверджує надійність і точність висновків експерта.