Фінансове підприємництво як предмет теоретичного дослідження

Фінансове підприємництво, як теоретична проблема, зіткнулося з необхідністю якісного переосмислення протиріч, які накопичилися в його емпіричному матеріалі, і потребою теоретичного обґрунтування підвищення ролі і важливості знань. Сучасна наука виявилася не в змозі встановити взаємозв`язки багатьох сучасних реалій і дати їм раціональне пояснення. Ознаками, що свідчать про необхідність вироблення нової парадигми, виступають такі як: недосконала характеристика фінансово господарської діяльності підприємства, банку, організації, невідповідність теорії підприємницької діяльності формі, структурі та умовам, що відбуваються і вичерпання можливостей традиційних схем і методів аналізу для характеристики сучасних тенденцій у підприємництві. Причому неспроможність склалися в суспільних науках поглядів і уявлень має глобальний характер, так як виникнення протиріч обумовлено тим, що фінансове підприємництво зазнало якісних змін самого об`єкта вивчення, його життєдіяльності і функцій.

Потреба в нових фундаментальних узагальненнях викликана істотним зрушенням у розвитку цивілізації в цілому: трансформації системи цінностей і переваг, зростанні цілісності та синтезу економічних відносин. Сучасний погляд на фінансове забезпечення підприємництва полягає в тому, що необхідно сформувати його нову парадигму і в її основі повинні бути закладені історичне узагальнення досвіду, його теоретичне осмислення і унікальність сучасних змін. Фінансове підприємництво, як предмет дослідження, володіє наступними відмітними особливостями: багатовимірність і складність економічної системи, нелінійність і альтернативність економічного розвитку, якісні зміни цільових установок та ціннісної орієнтації, глибока модифікація відносин між суб`єктами економічних відносин.

Становлення нової моделі економіки - процес досить суперечливий. Фінансове підприємництво, як явище в рамках цієї моделі, що не відкидає колишні знання, а інтегрує їх, відкриваючи нові можливості розвитку. У сучасних умовах між традиційною економічною теорією і «новою економікою» склалися стосунки, які можна визначити як комплексну методологічну конвергенцію. Крім того, можна стверджувати, що відбувається не еволюційне зближення традиційної економічної теорії та «нової економіки», а еволюційно-конкурентна методологічна конвергенція, коли методології обох парадигм одночасно перебуваючи у взаємодії (збагачуючи, поповнюючи один одного) і взаимоотрицания (парадоксально відторгаючи), розвиваються в одному напрямку. Сутність нової парадигми можна визначити кількома аспектами. Перший - акумулювання знань в області економіки підприємництва науки, його технології та управління. Другий - висококваліфіковані трудові ресурси, що виробляють нові знання і тим самим підвищують продуктивність економічної системи в цілому. Третій - розвинена інформаційна інфраструктура, що сприяє суспільному поширенню наукового та інтелектуального потенціалу. Четвертий - власне підприємницький сектор, адаптирующий нові знання до практичної діяльності.

Підводячи підсумок, можна сказати, що «нова економіка підприємництва» -це цілісний науково-освітній комплекс, що грунтується на енергоємному потенціалі знань та інтелектуалізації всіх видів діяльності, підсилюваний підприємницькою ініціативою.