Типи організаційних структур управління: економіка знань у підприємництві

Реформування форм ведення комерційної діяльності, методи проектування організаційних структур управління трансформує та соціально-економічні характеристики бізнесменів. Сучасний розвиток підприємців характеризується все більшою спонтанністю, що робить істотний вплив на якісні характеристики його структури.

По-перше, підвищується рівень моральної відповідальності, що сприяє формуванню високо морального стандарту суспільства знань. Все більшого значення набувають типи організаційних структур управління, де поняття «добре ім`я», і ділова порядність і репутація підприємця, отримують оцінку і поширення в контрактах нового типу - «договорах на довірі». Високий престиж знань виступає основою для гармонізації рівнів матеріального добробуту та інтелектуального розвитку. Формування стійких моральних цінностей у підприємництві створює значні можливості для скорочення трансакційних витрат.

По-друге, практично всі сучасні типи організаційних структур управління вимагають високого освітнього стандарту суб`єктів господарювання. Сфера освіти є елементом економічної та соціальної систем одночасно. Будучи одним з найважливіших елементів формування «нової економіки», освіта вносить значний внесок у забезпечення соціальної мобільності і підтримання дезінтеграції суспільства. Для економіки знань характерно здобуття освіти все життя, безперервний процес придбання навичок, знань, умінь і досвіду. Тому наявність тільки виборчого інтелекту в поєднанні з діловою інтуїцією і здібностями до логічного аналізу є явно недостатнім для заповнення освітніх вад. Економіка знань ставить ділові кола перед необхідністю постійного вибору і пошуку новаторських рішень, що підвищують ефективність ведення бізнесу. У подібній ситуації елітарне освіту сприяє прискоренню соціальної конверсії. Класифікація організаційних структур управління сьогодні настільки багатогранна, що глобалізація дає додаткові можливості в отриманні освіти. Його новим елементом виступає розширення орієнтації на прикладні сфери та ринкові відносини. Однак сам по собі рівень освіти не є джерелом стабільного ділового зростання. Принципове значення набуває його практичний аспект, тому велика увага приділяється не тільки самому освіти, але і його якістю.

По-третє, економіка, яка грунтується на інтелектуалізації праці, висуває серйозні вимоги до творчого потенціалу і нестандартності мислення підприємця. Якщо підприємець наділений особливим інтелектом, то він виявляється безпосередньо причетною до науково-технічному прогресу, застосування його у виробничій та господарської діяльності, а значить, і отриманню прибутку, залучаючи тим самим в інтелектуальну діяльність все більшу кількість людей.

Сучасні типи організаційних структур управління, сутність і зміст економіки знань викликають зростання соціальної відповідальності бізнесу, пов`язані з передачею частини державних функцій підприємництву. Соціальна відповідальність трактується як спосіб ведення бізнесу, відповідний етичним, громадським і законодавчим нормам. Вона являє собою інституційно закріплену систему, регулюючу поведінка різних суб`єктів комерційних відносин. Розглянуті типи організаційних структур управління припускають, що основу соціальної відповідальності складають базові принципи: по-перше, надання високоякісних послуг-по-друге, забезпечення безпеки праці-в-третє, внесок у розвиток суспільства шляхом сприяння розвитку суспільних інтересів та загальноприйнятих цінностей. Для суб`єктів комерційної діяльності соціальна відповідальність являє собою довгострокову стратегію, в економічно розвинених країнах, це давно усвідомили.

Підвищення соціальної відповідальності проявляється на всіх рівнях економічної системи: в інституалізації відносин держави, підприємницьких структур і громадянського суспільства, в сприянні зростанню освіти населення та ринкової освіченості підприємців, у розвитку культури, спорту, мистецтва і підвищенні якості життя, підтримці екологічних організацій.