Атомний ударний авіаносець - найбільший у світі дредноут

Критерії оцінки військової могутності держави змінюються, але наявність у країни боєздатного військово-морського флоту незмінно залишається одним з них. На протязі ось вже сторіччя символом «великої палиці», якою можна вдарити навіть через океан, є авіаносець. Найбільший у світі корабель цього типу знаходиться на озброєнні американського флоту. Вірніше сказати, що їх десять, одного типу. Серію почав «Німіц».

Серія «Німіц»

Незважаючи на загальну ідею початкового проекту, кораблі однієї серії можуть істотно відрізнятися в залежності від року спуску на воду. Проте основні параметри, а саме водотоннажність (102 тис. Тонн), склад авіакрила (близько 70 одиниць), чисельність екіпажу (до 6 тис. Чол.), Потужність енергоустановки (280 тис. Л. С.) І швидкість (до 30 вузлів) у всіх кораблів класу «Німіц» приблизно однакові. Серія налічує десять кораблів, останній з них названий на честь президента США Джорджа Буша-старшого, який служив у війну льотчиком.

Настільки величезна кількість дорогого металу, якому додані войовничі форми, справляє величезне враження. Проте слід враховувати, що призначення цієї армади полягає в можливості концентрувати авіаційні сили поблизу узбережжя держав, армії яких не в змозі надати серйозну протидію.

«Ентерпрайз»

В кінці 2012 року був знятий з бойового чергування інший авіаносець, найбільший у світі, принаймні в довжину. «Ентерпрайз» мав водотоннажність кілька менше, ніж «Німіц» (93,4 тис. Т.), Але більшу швидкість (34 вузла). На його палубі і в подпалубних ангарі могло перебувати до 90 літальних апаратів. Він прослужив у складі ВМС США понад півстоліття, брав активну участь у В`єтнамській війні і навіть зазнав втрат, правда, не в результаті бойових дій протикорабельних систем противника, а з причини експлуатаційних порушень, що викликали випадковий пуск авіаційної ракети, вибух і розлив палаючого гасу.

У Північного В`єтнаму в кінці шістдесятих років не було можливості завдавати ударів по великих морських цілях, але якби така задача стала нагальною, немає сумніву, що Радянський Союз зміг би поставити своєму регіональному союзнику відповідні види озброєнь, за допомогою яких можна було б пустити на дно навіть найбільший авіаносець. США основну частину авіанальотів виробляли, піднімаючи бомбардувальники з наземних баз.

Великому кораблю - велика торпеда!

У відомому фантастичному романі Бєляєва (про Гіперболоїд) є сцена знищення інженера Гаріна великої ескадри. Магнат Роллінг приголомшений загибеллю того, що він досі вважав уособленням військової потужності. Він не розуміє, як таке могло статися. Приблизно ті ж емоції випробували і американці, дізнавшись про «чорний четвер» під час Корейської війни. Тоді бомбардувальники Б-29, зовсім недавно символізували незламність ВПС США, виявилися безсилими протистояти зграї маленьких, швидких і вертких МіГів, що з`явилися немов нізвідки і сховалися невідомо куди, залишивши після себе лише димні сліди падали з неба «літаючих фортець».

Наскільки ефективною зброєю стане в XXI столітті авіаносець? Найбільший у світі корабель можна повести до берега країни, з якихось причин відмовляється слідувати угодним Америці політичним курсом і налякати живе в ній населення. Але якщо у армії цієї держави виявиться кілька комплексів «Іскандер», чи не спіткає авіаносного групу сумна доля «літаючих фортець» в Корейському небі? І не застаріла військова доктрина «великої палиці»?

Доля авіаносців в Росії

Можливо, є міркування, за якими у нас навіть не намагаються побудувати найбільший авіаносець. У Росії при захисті власних інтересів найчастіше діють асиметрично. Недавні події в Чорному морі, зокрема, продемонстрували можливість наших літаків (очевидно, що не тільки їх) дистанційно виводити з ладу ППО супротивника за допомогою компактної і недорогої (порівняно з кораблем) апаратури електронної протидії. Не потрібно бути письменником-фантастом, щоб уявити собі наслідки такого впливу на крупну авіаносного групу. Будь авіаносець, найбільший у світі, найсучасніший і найпотужніший, не маючи можливості відбити атаку з повітря, перетвориться просто в крупну мішень, на якій безкарно «відпрацюють удари» будь-які, навіть не найсучасніші літаки.

Саме з причини непотрібності вітчизняний «Адмірал Кузнєцов», побудований ще в СРСР, по всій видимості, так і залишиться на самоті. Він дійсно занадто доріг, неекономічний, а в бойових умовах може виявитися дуже ефективно. У Росії є інші, більш економні та дієві можливості боротьби з авіаносного сполуками.