"Містраль" - це ... "Містраль" - характеристики. "Містралі" для ВМФ Росії

У червні 2011 року, під час Петербурзького економічного форуму, в ряду інших цікавих подій сталося щось зовсім унікальне. Вперше після Другої світової війни представники Росії підписали з іноземною фірмою масштабний договір на поставку військової техніки. Стало відомо, що для потреб військово-морського флоту закуповуються величезні кораблі, вертольотоносці «Містраль». Ця подія стала справжньою сенсацією, досі вітчизняні суднобудівні підприємства якось справлялися із замовленнями самі, без іноземної допомоги, і навчилися робити таке, від чого час від часу у наших західних «друзів» починали ворушитися волосся на голові, наприклад підводні ракетоносці. Звідки ж виникло бажання отримати кораблі саме такого типу?

Для чого створювався «Містраль»

Містраль - це середземноморський вітер, досить холодний, час від часу обдуває розпещене і зніжене м`яким кліматом південне узбережжя Франції. Його не можна порівняти з пронизливими вологими морозними потоками арктичного повітря, до яких давно звикли жителі Северодвінську і Мурманська, але делікатним гальським носах він здається верхом дискомфорту. Так само сильно, як і клімат, розрізняються військові доктрини Франції та Російської федерації. Вертольотоносець типу «Містраль» за своєю суттю є великим кораблем, практично позбавленим самостійної системи протичовнової, протикорабельної та протиповітряної захисту, тобто здатний діяти лише в складі ескадри, оточений ескортом.

З іншого боку, він відображає модну в останні десятиліття суднобудівну концепцію, згідно з якою, десанти висаджуються на чужі берега як би «дистанційно». Відбувається це таким чином: найбільше судно підходить до ворожого державі на відносно безпечну відстань у п`ятнадцять-двадцять миль, потім починає вантажити техніку на спеціальні баржі-катери, а тим часом ударні й транспортні гелікоптери зі спеціально підготовленими солдатами вилітають вперед, захоплюють плацдарм і забезпечують відсутність опору під час всього процесу. Десантного судна з берега навіть не видно, а невеликі транспорти приходять несподівано, якщо, звичайно, у сторони, яка піддається вторгненню, немає коштів для загоризонтного виявлення. Ось приблизно той сценарій, для якого призначений тип «Містраль». У цього корабля занадто велика осаду, близько він до берега підійти не може. Підтримку наступаючим військам він теж надати не в змозі, для цього у нього немає достатньої кількості гармат або ракет.

Характеристики корабля

Велика польотна палуба відразу впадає в очі тому, хто погляне на «Містраль». Характеристики цього великого корабля вражають. Він має довжину в 200 метрів, водотоннажність в 22 тис. Т., Правда, здатний переміщатися по морю зі швидкістю лише 18 вузлів. Екіпаж, включаючи пілотів, становить приблизно 170 членів команди. Крім усього, чим відрізняється авіаносного судно, тобто палуби і подпалубних ангарів, у нього є й інші особливості. Наприклад, відсік для перевезення сорока сучасних танків. «Містраль» - авіаносець, але в першу чергу це десантний корабель.

Але танки мало привезти до узбережжя ворожої країни, їх потрібно ще доставити на сушу і вивантажити на берег. Для цього передбачена ціла технологія. Це наші великі десантні кораблі (ВДК) просто впираються носовою частиною в пляж, відкривають аппарели, і «вперед за батьківщину!». Армії країн НАТО діють інакше, набагато хитроумнее. Але про це трохи пізніше.

Авіакрило комплектується в залежності від завдань, які належить вирішувати в бойовому поході. Вертольотів на палубі і в ангарах може розміститися від 16 до 32, залежно від співвідношення протичовнових, ударних і транспортних літальних апаратів різних геометричних розмірів.

Важливо й кількість живої сили, яку судно бере на борт, - 450 морських піхотинців. Це батальйон.

Можливо і термінове переобладнання судна в плавучий госпіталь. Це може стати необхідним при вирішенні гуманітарних завдань або наданні медичної допомоги пораненим бійцям в результаті бойових дій.

І ще «Містраль» - це корабель, призначений для далеких походів. Його автономний радіус дії - 20 тисяч кілометрів. Це половина екватора. Якщо потрібно наводити порядок в бунтівних колоніях, то він - те, що треба. А ось над питанням про те, навіщо Росії «Містралі», треба ще голову поламати. Заморських територій у нашої країни немає. Висаджувати десанти де-небудь в Австралії або Аргентині начебто ніхто не планує, а якби й виникло таке бажання, то кораблів потрібно було б купувати не два, і навіть не чотири ... До того ж сам процес висадки дуже своєрідний.

Як відбувається десантування по-французьки

Французький «Містраль» стоїть собі осторонь, як уже говорилося, за двадцять морських миль від гарячого берега, де незрозуміло що може відбуватися, і випускає з свого черева спеціальні баржі, на яких і стоїть бронетехніка. Для цієї процедури у нього є певний док, в який по черзі заводять згадані транспортні засоби, вантажать на них танки і бронемашини, потім затоплює до рівня навколишнього світового океану, і тільки після цього вони покидають рідну плавучу базу. Процес десантування проходить статечно і довго, багато годин. На нашу штатним розкладом чотири десятки машин - це посилений танковий батальйон, що складається з трьох рот та командирської одиниці, тобто зовсім небагато. Можна сказати впевнено, що якби хтось ворожий нам так спробував висадитися де-небудь під Анапою, то комплекс берегової захисту «Бастіон» припинив би це швидко ...

Вертольоти

У французів свої гвинтокрилі машини. Вони за призначенням поділяються на класи, два з яких використовуються в якості палубних. Багатоцільові NH-90 і ударні «Тигри» складають приблизно рівні частки авіакрила, під їх розміри і розраховані підйомні пристрої, які забезпечували переміщення техніки на польотну палубу і назад в трюм, де вони ховаються від штормів, бризок морської води і проходять профілактичне обслуговування. Всього ліфтів два з вантажопідйомністю в 13 тонн, один на кормі, інший поруч з рубанням.

Основними палубними вертольотами у нас служать протичовнові Ка-27М і Ка-226, але для здійснення ударів по наземних або морських цілях необхідний і «Алігатор» Ка-52. Розміри цих машин відрізняються від французьких аналогів, притому в більшу сторону. «Містралі» для ВМФ Росії будувалися з урахуванням необхідних коригувань.

Деталі договору

Французи торгувалися відчайдушно. Російська сторона наполягала на будівництві трьох з чотирьох запланованих вертольотоносців на власних верфях з використанням імпортної технічної документації. Зійшлися на половині. Крім того, кормова частина виготовлялася на Балтійському заводі суднобудування, що теж здешевило проект. Слід особливо відзначити високу якість роботи вітчизняних кораблів і повне стикування всіх вузлів при остаточному складанні в Сен-Назер.

Відразу було обумовлено умова про те, що французька сторона встановить на «Містралі» для Росії частину високотехнологічного навігаційного обладнання, а під озброєння підготує лише установочні майданчики і прокладе кабельні комунікації. Всі ракетні та артилерійські системи росіяни поставлять самі і свої.

Важливим чинником при підписанні контракту могла стати можливість оволодіння новітніми технологіями кораблебудування, якщо, звичайно, у французів є чому повчитися. В основному вони стосуються методів складання великотоннажних корпусів, хоча Балтзавода і Об`єднана суднобудівна корпорація тут же отримали замовлення на атомні криголами, не менш складні, ніж «Містраль». Вартість двох військових судів склала 1,2-1,5 мільярда євро плюс 2,5 мільярда рублів за роботи, які потрібно було виконати російським корабелам.

Системи озброєння і оповіщення

Головний радіолокатор, що встановлюється на «Містралі» для Росії, якому належить бути їх «очима», - це французький «Талес». Особливості конструкції корпусу утруднювали установку вітчизняних аналогів.

Початкова убогість оборонних систем викликала додаткові вимоги військово-морського командування з дооснащення кораблів п`ятьма ЗРК «Гнучка», розрахованих на використання «Ігл» і пари шестиствольних скорострільних установок артилерійського вогню АК-630 калібру 30 мм для ураження низколетящих швидкісних цілей. Протикорабельна захист здійснюється комплексами надзвукових крилатих ракет, здатних «працювати» і по берегових цілях. Протичовнева оборона включає в себе всі можливі апаратні засоби гідроакустичного напрямки.

Деталі дооснащення широко не розголошуються, але відомо, що кожен російський «Містраль» - корабель управління, а не тільки вертольотоносець і десантний транспорт, тому насиченість інформаційної технікою бортового обчислювального комплексу також вельми серйозна.

Балансування

Вертольотоносець типу «Містраль» - корабель великий, великотоннажний і потребує балансуванню, що забезпечує його стійкість в умовах сильних штормів. Три судна, що перебувають на озброєнні ВМС Франції, обладнані автоматичною системою норвезького виробництва «L3Marin», яка відповідає за рівновагу. Намір замінити її на споруджуваних для Росії судах французьким балансер, випробуваним на куди більш легких корветах і фрегати, викликало заперечення у замовника. До того ж у «Рособоронекспорту» є прямий інтерес до цієї системи, коли незабаром контракт настільки доріг. Навігаційна безпеку російських вертольотоносців занадто важлива, щоб на ній економити.

Проблеми і рішення

Виникли проблеми і з комплектуванням корабля човниковими транспортними засобами. Французькі двокорпусні катера-Катамарани з самого початку були відкинуті, а вітчизняні швидкісні транспорти на повітряній подушці у вантажний відсік не вміщалися. Зійшлися на тому, що оптимальним рішенням стане все ж придбання вітчизняних танко-десантних катерів «Дюгонь» і «Серна», що мають довжину 45 і 26 метрів відповідно.

Підвищений і льодовий клас корпусу, так як підрядник отримав замовлення виходячи з можливих районів базування нових кораблів. На відміну від їх французьких побратимів, їх зона відповідальності не вичерпується тропічними водами, а в порту, наприклад, Петропавловська-Камчатського буває дуже морозно. Втім, і російське флотське командування в момент підписання договору не було впевнене в тому, де належить базуватися вертольотоносців. Це вирішили пізніше.

Досвід експлуатації вертольотоносців

ВМФ СРСР вже мав на озброєнні великі авіаносні протичовнові крейсера - «Ленінград» і «Москву». Вертолітне крило цих бойових кораблів призначалося для виявлення субмарин ймовірного противника. Після морального старіння і технічного зносу вони були виведені зі складу ВМФ, заміна їм не планувалася, оскільки загалом і в цілому вони виявилися не набагато ефективніше, ніж БПК меншого водотоннажності і, відповідно, набагато дешевші як у виробництві, так і в експлуатації. Сприяв старіння і низький модифікаційний потенціал, що виражалося в неможливості переобладнання ангарів під сучасні вертольоти. Взагалі, світовий досвід показує, що на авіаносцях економити не варто, їх слід будувати з запасом, з урахуванням можливості їх дооснасткі в процесі вдосконалення систем управління, озброєння, зв`язку, навігації та виявлення. У цьому випадку дорогі кораблі можуть служити десятиліттями. Наскільки вертольотоносець типу «Містраль» відповідає цьому критерію, велике питання.

«Адмірал Кузнєцов» за своєю конструкцією не є аналогом «Містраля». Цей корабель виконує зовсім інші функції, сил для десантування не несе і має зовсім інші ходові характеристики.

Міжнародна реакція

Кораблі ще не були добудовані, а вже було оголошено про те, що головна далекосхідна військова гавань стане місцем базування новітнього російського вертольотоносця «Владивосток», побудованого за проектом «Містраль». Ця звістка викликала чергову занепокоєння уряду Японії, углядевшій в посиленні складу Тихоокеанського флоту РФ якісь агресивні наміри. Зрозуміло, дипломатичні маневри нашого східного сусіда мають виключно політичну мотивацію і вписуються в загальний формат претензій на «північні території», питання про яких піднімається періодично, напередодні чергових виборів. Припускати, що російська морська піхота стане кілька годин висаджувати танковий батальйон де-небудь на острові Хоккайдо, не можуть навіть найсміливіші патріотично налаштовані японські фантасти. На фото «Містраль» виглядає переконливо, але навіть після оснащення цього корабля крилатими ракетами в ракетний крейсер він не перетвориться, дуже вже тихоходом, і взагалі, не для того він будувався і купувався. А для чого?

Військспец Сердюков

Правильніше буде запитати про те, не для чого, а навіщо і чому. Колишній міністр оборони А.Е. Сердюков в стратегічних питаннях, очевидно, розумів небагато. Куди багатше він був обдарований природним артистизмом (безумовно, у нього є задатки хорошого кінорежисера). Можливо, йому відразу привиділося, як будуть виглядати на океанських просторах грізні і величезні транспортно-десантні судна під Андріївським прапором. А крім художніх достоїнств, пан Сердюков, мабуть, володіє і певною комерційною хваткою. Але це лише припущення.

Визнати помилковість затії з «Містраль» російському уряду, цілком можливо, просто по-людськи незручно. Два кораблі («Севастополь» і «Владивосток») вже, можна вважати, прийняті командуванням ВМФ, а на користь їх непотрібності говорить той факт, що від будівлі ще пари російська сторона практично відмовилася, хоча прямо про це заявлено поки не було. Просто вирішили почекати.

Страшного, власне, нічого не трапилося. Десантні вертолетонесущіе кораблі докового типу не зовсім узгоджуються з російською військовою доктриною, але час від часу виникають міжнародні ускладнення, які змушують міняти раніше вироблені підходи. Про такі судна можна сказати, що вони «на всякий пожежний випадок».

На військові кораблі витрачені гроші, це зроблено не найкращим чином, але використовувати вертольотоносці можна в миротворчих операціях, які, як показали події останніх місяців, цілком вірогідні.