Принцип "бери або плати": суть, історія виникнення, застосування сьогодні

У відносинах між великими постачальниками і покупцями можливі різні види ризиків. Серед них досить поширеною є ситуація, коли не вдається продати весь запланований товар у зв`язку з відмовою від угоди однією зі сторін договору. Це обертається істотними фінансовими втратами компанії-постачальника. Щоб не допустити таких випадків, у ряді договорів про постачання продукції (зазвичай дорогою і у великих обсягах) застосовується принцип, що отримав назву "бери або плати". Що це означає, в чому полягає і як з`явився цей механізм? Яким чином і чи завжди він працює? Про це ви дізнаєтесь, прочитавши статтю.

Суть принципу

Умову "бери або плати" ("take or pay") є досить поширеним механізмом у відносинах великих, у тому числі міжнародних корпорацій. Складається воно в наступному: при укладанні договору про постачання обумовленого обсягу продукції постачальник і покупець беруть на себе певні зобов`язання. Перший повинен забезпечити в термін, передбачений контрактом, максимальна кількість товару відповідно до закріплених обома сторонами домовленостей про обсяги. Другий - сплатити вказану кількість продукції, незалежно від того, скільки було фактично закуплено у відповідний період.

Сенс умови "take or pay"

Застосування цього принципу дозволяє мінімізувати ризик фінансових втрат, пов`язаних з неможливістю збуту запланованого обсягу продукції. Навіть якщо покупець відмовиться купувати товар в максимальній кількості (закріпленому в договорі), йому доведеться сплатити всю вартість. Це можна розглядати в якості штрафу за невиконання умов контракту. У діловому середовищі це називається принципом "бери або плати". Якби такий механізм зниження ризику не використовувалася, то постачальнику довелося б включати його в формулу ціноутворення.

Історія появи принципу "бери або плати"

Вперше дана система побудови відносин між учасниками договору поставок була введена в кінці 50-х років ХХ століття в Нідерландах. Пов`язано це було з розробкою Гронінген, що виявилося дуже дорогим заходом, в якому вимагали вкладення державних коштів в інфраструктуру транспортування та видобутку газу. Витрачені гроші потрібно повертати, і зробити це можна було лише одним способом - забезпеченням безперебійних поставок великих обсягів газу та їх оплати в повному розмірі. Так і був придуманий активно використовується сьогодні принцип "бери або плати".

Держава Нідерланди уклало багаторічні контракти. У них передбачалися максимальні обсяги товару, які контрагенти зобов`язувалися придбати протягом певного терміну. Якщо ті відмовлялися виконувати умови, то платили штраф. На даний момент одним з найбільш відомих послідовників такого принципу є російська компанія "Газпром".

Якщо умова не спрацювало: наочний приклад

"Газпром" у своїх відносинах з китайськими та європейськими партнерами активно застосовує принцип "бери або плати". Багато хто з укладених компанією міжурядових угод про постачання газу мають термін дії 25 років і більше. Зазвичай все працює успішно, але одного разу трапився промах.

Умови угоди за контрактом, укладеним за вказаним принципом з чеською компанією RWE Transgas, були порушені. Покупець відмовився від придбання газу в тому максимальному обсязі, який був передбачений договором, і не захотів платити штраф. В результаті судових розглядів (у зв`язку з порушенням принципу "бери або плати") "Газпром" опинився в програші. Віденський арбітражний суд визнав право чеської компанії відбирати менше газу, ніж передбачено умовами контракту, без необхідності в оплаті будь-яких штрафів.

Невдоволення умовою серед міжнародних партнерів

Незважаючи на те що принцип "take or pay" активно застосовується в експортній політиці російських компаній, багато контрагенти не раз виявляли невдоволення ім. Такі жорсткі умови міжнародних контрактів про постачання газу не подобалися, зокрема, італійським та українським партнерам.

Так, компанія Eni загрожувала "Газпрому" відмовою від продовження контракту, якщо принцип "бери або плати» не буде виключений з його умов. Невдоволення італійських партнерів можна зрозуміти, адже у зв`язку з недобором обсягів газу вона втратила 1,5 млрд. Євро (за 2009-2011 роки).

Українські контрагенти теж висловлюють скарги. Так, за контрактом "Газпрому" з "Нафтогазом" (чинному аж до 2019 року) передбачені поставки газу в Україну в розмірі 52 млрд. Кубічних метрів щорічно. На 2013 рік заявка від партнерів подана тільки на 27 млрд. Кубометрів. У цьому випадку компанії доведеться оплачувати не менше 33 млрд. Куб. метрів, а також можливі штрафи за недобір у розмірі двох млрд. доларів.

Деякі аналітики висловлюються про те, що епоха панування контрактів з настільки жорсткими умовами поступово закінчується. Це стосується не тільки російського "Газпрому", а й інших світових корпорацій. Як будуть розвиватися події, покаже лише час.

Висновок

Принцип "бери або плати" можна назвати досить ефективним інструментом зниження ризику фінансових втрат. Для постачальників це можливість реалізовувати свою продукцію в повному обсязі, а в іншому випадку скорочувати збитки від "недозакупок". Але, як виявилося, не всім покупцям дана умова припадає до душі (і по кишені). Деякі експерти вважають принцип занадто жорстким і прогнозують відмову від його застосування. У будь-якому разі, поки ще він працює (хоч і з перепонами), і багато компаній вельми задоволені таким станом справ.