Фарбувальні камери у виробництві. Як уникнути витрати електроенергії

Зростаючі останнім часом ціни на енергоносії призвели до того, що все більше людей починають задавати собі питання: у скільки обійдеться експлуатація камери після її покупки?

Саме тому в цій статті ми вирішили докладніше розглянути питання вартості експлуатації фарбувальної камери. Не будемо зупинятися на проблемі чистоти в камері, а також постійного та періодичного сервісного обслуговування дорогого устаткування, тому що ці питання повинні бути для всіх користувачів камерами такими ж очевидними, як періодичне прибирання в житловому приміщенні і його ремонт.

У даній статті пропонується розгляд проблеми витрати електроенергії при експлуатації фарбувальних камер.

Отже, що нового з`явилося в технології фарбувальних камер? Якщо говорити відверто - то нічого. Більшість конструкційних рішень - відомі на ринку. Почнемо з рішення, яке є дуже важливим для всіх майбутніх і справжніх користувачів. Йтиметься про застосування інверторів.

Постачальники фарбувальних камер все частіше починають пропонувати управління двигунами з допомогою інверторів (перетворювачів частоти, далі - ПЧ). Особливо це стосується камер великого розміру для фарбування вагонів, автобусів з потужними двигунами від 11 кВт і пальниками (350кВт). Тоді застосування такого обладнання приносить конкретну і відчутну користь. Принцип цього рішення дуже простий, хоча на практиці реалізація такої системи не така вже проста і очевидна. Алгоритм наводимо нижче.

Після в`їзду автобуса або вагона у фарбувальну камеру проводиться його підготовка до фарбування. У цій фазі робота вентиляторів на повній потужності недоцільна, оскільки в кабіні потрібно тільки підтримка робочої температури. У цьому режимі ПЧ автоматично знижують потужність роботи вентиляторів до 30-40% (10-20 тис м3). При такому проходженні повітря пальник буде споживати помірну кількість палива. Електродвигуни також споживатимуть значно меншу кількість електроенергії.

Потім починається процес нанесення фарби. Тут вже потрібна більша кількість повітря (24-26 тис м3) для того, щоб зберегти певну кратність обміну повітря згідно з інструкціями. У режимі фарбування ПЧ включає двигуни на 80-85% оптимальної потужності.

Знову не вимагається повної потужності електродвигунів, і, таким чином знову економиться електроенергія. Пальник буде працювати на нижчих щаблях, що теж призводить до економії витрати палива.

У разі необхідності більшої потужності (морозні зими) будемо розташовувати відповідним запасом потужності, що забезпечує спокійну роботу.

Режим провітрювання фарбувальної камери після фарбування є особливо важливим, особливо коли йдеться про водорозчинних фарбах. У цьому випадку необхідно підвести максимальну кількість повітря, підігрітого до температури 20-30 ° С. Запрограмовані в режимі продувки ПЧ включають електродвигуни на повну потужність (30-35 тис м3) для максимальної подачі повітря. Ця фаза триває 5-10 хвилин, і тільки в цьому випадку потрібна повна потужність.

Після нанесення всіх шарів фарби настає фаза сушіння. І знову ж таки для цього режиму потрібно 50-60% потужності вентиляторів. Рівень подачі повітря практично той же, що і на фазі забарвлення. Варто також відзначити, що сучасні виробники фарбувальних камер з технологією ПЧ об`єднують роботу пальника і двигунів в єдиний автоматизований процес, що дає можливість нагріву камери до 60 ° С за дуже короткий час, результатом чого є економія коштів.

Після процесу сушіння настає фаза охолодження. У сучасному обладнанні є режим охолодження. І в цій фазі немає необхідності використовувати повну потужність агрегатів. ПЧ обмежують потужність роботи до 30-40%.

ПЧ - дорогі пристрої, застосування яких не завжди доцільно. Досвід і практика показує, що при використанні двигунів 7,5 кВт і пальника 220кВт вартість монтажу і застосування ПЧ окупиться лише через 4-5 років. Для двигунів 11 кВт і пальника 350 кВт окупність складе близько 18 місяців за рахунок витрати електроенергії.

Звичайно ж, чим більше циклів проводиться в камері, тим швидше настає окупність інверторів. Наведені стосуються виробництв, що здійснюють не менше 15-20 циклів на тиждень.