Духовна діяльність - це невід'ємна частина життя людини

Всі ми постійно щось робимо: ходимо, читаємо, працюємо, купуємо, спимо, їмо, дихаємо. Сукупність усіх дій людини можна об`єднати одним словом - діяльність. Але як різні наші справи! Хтось пиляє ліс, а хтось сповідається в храмі, хтось винаходить автомобіль, а хтось вивчає мистецтво. Якісь дії необхідні нашому тілу, а без якихось не може бути задоволена наша душа.

Що таке духовна діяльність людини?

Поняття духовної діяльності прийшло до нас з філософії. Зустрічається воно і в теології, яка тлумачить його практично так само. Духовна діяльність - це діяльність, необхідна для духовного життя людини. Читання книг, створення живописних полотен і поем, формування релігійних (або атеїстичних!) Поглядів, усвідомлення системи цінностей, виховання в собі та інших позитивних (як, втім, і негативних) якостей, обмін думками, що виходить за межі відвертого побуту, - все це відноситься саме до духовної діяльності.

Духовна діяльність - це також і процес пошуку сенсу життя, шляхів виходу з непростих ситуацій, визначення та розуміння таких філософських категорій, як наприклад щастя і любов.

На відміну від матеріальної діяльності, яка існує заради зміни навколишнього світу (будівництво нових будівель, проведення медичних експериментів і навіть винахід нового салату), духовна діяльність спрямована на зміну індивідуальної і суспільної свідомості. Навіть розумова діяльність, як вид діяльності духовної, працює на цю кінцеву мету, адже, про щось розмірковуючи, людина приходить до нових висновків, змінює свою думку про що або про кого-небудь, стає якісно краще або гірше.

Проблеми визначення

Деякі джерела ставлять знак рівності між такими поняттями, як «духовне життя» і «духовна діяльність». Це не зовсім коректно, адже слово «життя» настільки всеосяжне, що лише включає в себе «діяльність», але не обмежується нею однієї.

Чи всім людям на Землі властива духовна діяльність? Це питання неоднозначне, тому що, скільки б тлумачень терміна ми не читали, розуміти його кожен буде по-своєму. Ті, хто вважають, що духовна діяльність повинна бути неодмінно творчої, тобто мати якийсь очевидний для всіх результат, можуть сказати категоричне «ні». З їхньої точки зору, людина, нічим крім отримання грошей не цікавиться, книжок не читає, про вічне не розмірковувати і хоч мало-мальськи самовдосконалюватися що не прагне, духовною діяльністю не займається. Але цим скептикам неодмінно заперечать ті, хто дивиться на це поняття ширше. Вони скажуть, що навіть маргінали й божевільні, маніяки і найжорстокіші вбивці ще як займаються, самі того не усвідомлюючи, духовною діяльністю - адже вони як мінімум мислять, вибудовують в голові якісь образи, ставлять цілі, нехай навіть помилкові, і прагнуть до їх досягнення. Знайдуться і ті, хто заявлять, що навіть тварини в тій чи іншій мірі здійснюють духовну діяльність, адже навіть кошеня, потрапивши в новий будинок, приступає до його вивчення, відкриваючи і пізнаючи світ ...

Чи є сенс ламати списи, намагаючись знайти компроміс при визначенні поняття духовної цінності? Мабуть, що ні. Адже будь-яке філософське поняття на те й філософське, що має на увазі під собою простір для міркування, полярних думок, індивідуальних розумінь і оцінок. А тому при визначенні для себе цього терміна можна задовольнятися одним із класичних тлумачень, наведених у навчальній та енциклопедичної літератури. Наприклад: духовна діяльність - це діяльність свідомості, в результаті якої виникають думки, образи, почуття та ідеї, частина з яких згодом знаходить своє матеріальне втілення, а частина так і залишається невловимої, що зовсім не означає неіснуючої ...