Приватизація державного та муніципального майна як державне завдання

Заходи щодо переведення економіки на рейки ринкового розвитку включають цілий комплекс дій, що передбачають створення нової конфігурації економічної системи в цілому. Такі програми реалізуються практично у всіх країнах з так званим перехідним типом економіки, а тому сама по собі приватизація державного та муніципального майна - досить новий правовий механізм, який продовжує удосконалюватися в міру накопичення досвіду в цій сфері діяльності. У Росії дані процедури обумовлені в ст. 217 ЦК, яка визначає, що приватизація являє собою процес передачі держмайна в власність приватним особам або організаціям. У змістовному аспекті, це означає припинення прав публічної власності та освіти прав частою власності.

Приватизація державної власності, в яких би формах вона не проводилася, які мотиви не ініціювали б її, завжди вимагає розробки чіткого правового механізму її проведення. Це продиктовано тієї важливістю процесу приватизації для всього суспільства і можливими негативними наслідками для суспільства в цілому, в разі непідготовленості правової сторони реалізації даної політики. Тому приватизація державного та муніципального майна диктує необхідність прийняття спеціальних законів. Вона може проводитися як оплатним шляхом, так і безкоштовно, це залежить від конкретних умов самого процесу приватизації та характеристик майна, яке включається в цей оборот.

У Росії приватизація проводиться відносно наступних об`єктів власності:

- земельних ділянок.

- підприємств, майна та цінних паперів, які раніше належали державі-

- приватизація житла-

По кожному із зазначених об`єктів, держава визначає і реалізує конкретні цілі економічного і соціального характеру. Так, наприклад, метою приватизації держпідприємств декларувалася необхідність формування шару індивідуальних підприємців, розвиток соціальної інфраструктури країни, підвищення ефективності бізнес-діяльності, поліпшення фінансового становища. На початкових етапах проведення приватизація державних і муніципальних підприємств проводилася, як правило, на оплатній основі. Але, як показав історичний досвід, перші спроби приватизації в Росії були вкрай невдалими, особливо в частині забезпечення їх соціального ефекту. Тому в 2006 році була прийнята Державна програма, яка суттєво трансформувала не тільки цільові установки приватизації, але і процедурні. Так, наприклад, в якості головної мети програми називається «максимізація» ефективності приватизаційних заходів з метою збільшення конкурентоспроможності економіки країни. Реалізація програми передбачає вирішення наступних завдань:

- соціально орієнтована приватизація державного та муніципального майна, виведеного з обороту використання державою

- скорочення кількості федеральних унітарних підприємств державної форми власності-

- ефективна реструктуризація ряду галузей економіки-

- збільшення федеральних доходів.

У сфері приватизаційної програми по житлу і земельним ділянкам, ставляться такі цілі:

- створення сприятливих умов для формування житлового та земельного ринков- - скорочення витрат, що спрямовуються на утримання житла за рахунок держави-

- стимулювання ефективного використання землі та земельних угодій-

- посилення соціальної підтримки сільськогосподарських працівників.

Виходячи з цих цілей, Програма передбачає, що приватизація державного та муніципального майна повинна проводитися спочатку на безоплатній основі, і тільки в міру просування до поставлених цілей, треба здійснювати поетапний перехід до оплатній приватизації. Саме такий похід забезпечить найбільш гармонійне поєднання інтересів держави та громадян у ході приватизаційного процесу.