Облік готової продукції

Якщо суб`єкт господарювання виробляє товари для подальшої реалізації, то організувати облік готової продукції для підприємства є необхідністю. Контролю повинні бути піддані і ті вироби, які надходять на склад організації, а також і ті, що відпускаються з нього покупцям.

До готової продукції відносять напівфабрикати і товари, які повністю піддалися обробці згідно з діючими технологічними умовами і існуючим стандартам. Всі вироби повинні бути прийняті складської службою або покупцями.

Для того щоб достовірно вести облік готової продукції, необхідно володіти рядом відомостей.

До них можна віднести:

- дані про обсяги випущених виробів, що знаходяться на складах-

- кількість відвантажених товарів потребітелям-

- ціна реалізації готових виробів-

- стан розрахунків між підприємством і покупцями.

Облік готової продукції в кількісному вираженні, який ведеться за місцями її зберігання, а також з різних видів може здійснюватися із застосуванням одного з двох основних способів: з використанням і без використання карток. Перший метод передбачає складання группіровочних відомостей. У них знаходять відображення вироби за місцями їх зберігання і видам. Другий метод здійснення обліку складається з щоденного написання оборотних відомостей. З їх допомогою ведеться облік випуску готової продукції, її рух і фіксування місць зберігання. Як перший, так і другий метод має на увазі взяття під звіт товару зі складанням накладних на здачу і прийом, а також актів, встановлених форм специфікацій і т.д.

Облік готової продукції та її продажу здійснюється за наявності первинних документів, якими служать:

- накладние-

- квитанції на перевезення по залізниці дорозі-

- здавальні накладние-

- акти з прийому і здачі робіт чи послуг.

Якщо поставка товару покупцеві від постачальника проводиться на умовах укладеного між ними договору, то одним з обумовлених зобов`язань є франко-місце. До цього пункту все транспортні витрати по відвантаженню готової продукції лягають на продавця. Виходячи з цього, облік готової продукції виробляють за сформованими фактурним цінами:

- франко-складу постачальника, коли вартість робіт з навантаження і розвантаження, а також перевезення вантажу стягується з покупця-

- франко-станції відправлення, при яких за рахунок покупця проводяться роботи по навантаженню товару у вагони, а також з перевезення вантажу-

- франко-вагона-станції, коли всі вантажні роботи і залізничний тариф до станції поставки оплачуються продавцем, а після - покупателем-

- франко-складу покупця, при яких всі транспортні витрати з доставки до кінцевого пункту бере на себе продавець.

Для того щоб врахувати наявність і рух відвантажених виробів, у бухгалтерській практиці застосовується активний синтетичний 45 рахунок, який носить назву «Товари відвантажені». На ньому фіксується продукція, яка була передана поштовим або транспортним організаціям, а також відвантажена за допомогою власних засобів. Відбиває цей рахунок також і товари, які передані для реалізації стороннім організаціям за договорами комісії, вартість тарних матеріалів і суми неустойок або визнаних претензій щодо відмови покупців від оплати отриманих виробів. Відповідно до наявних документами на відвантаження виробляються бухгалтерські проводки.

Усі наявні суми за відвантаженими товарами потрапляють в кредит сорокового рахунку - «Випуск продукції» або сорок першого - «Товари». Після того, як покупець оплатив покупку, синтетичний облік закривається. Суми з відвантажених виробам переходять в дебетову частину рахунку дев`яносто - «Продажі».

Якщо підприємство відображає виручку в міру виписки платіжного документа і пред`явлення його покупцеві, то тоді в бухгалтерських проводках знаходить своє застосування інша схема. У дебетову частину рахунку шістдесят другого, який відображає розрахунки з замовниками та покупцями потрапляють суми, зібрані по кредиту дев`яностих рахунку.