Інформаційна економіка

У процесі формування економіка в рамках інформаційного суспільства намагається використовувати більше ресурсів. До них, зокрема, відносять працю, свободу (регіональну, групову, індивідуальну), капітал, а також релевантні дані (різні відомості і знання, практичні навички, які постійно оновлюються). Праця і капітал відносяться до виробничих факторів. Свобода і знання вважаються необхідними умовами для ефективного застосування цих факторів. Таким чином, формується інформаційна економіка. Вона є результатом переходу від індустріальної фази до постіндустріальної.

Інформаційна економіка як сфера знання може розглядатися як метаекономіка щодо галузевих гілок науки. Ці галузеві дисципліни спрямовані на ефективне застосування технологій, формування наукових знань і засобів, призначених для їх передачі. Для втілення цих цілей здійснюється вивчення економічних аспектів матеріальної основи інформаційних технологій. Зазначена сфера знань проявляє себе специфічним чином при дослідженні даних як ресурсу. При цьому дослідження здійснюється в рамках узагальненого розгляду інформаційних відносин, при об`єднанні окремих аспектів в єдиний об`єкт, який функціонує в ринковій структурі та державне регулювання.

Інформаційна економіка виконує різні завдання. Однією з основних є вивчення закономірних тенденцій розвитку сфери електронних даних, її функцій у процесі становлення та розвитку технологічного укладу відомостей. Інформаційна економіка здійснює також дослідження факторів і умов, за яких здійснюється найбільш ефективне виконання зазначених функцій.

Продуктом вивчення можуть бути методологічні, теоретичні або практичні висновки або пропозиції, що відображають можливі варіанти підвищення ефективності діяльності у сфері електронних даних.

Згідно класичним концепціям, капітал розглядався в речовій формі. Він був якоїсь сукупністю об`єктів (сировина, машини, будівлі, землі та інші), які при застосуванні праці сприяють формуванню доходу (збільшення прибутку). Дане визначення застосовне для суспільства, в якому ступінь виробничого розвитку, вимірювана потенційним випуском, порівняно незначна. При цьому головні події відбуваються саме у сфері виробництва. Згодом велику роль стали грати гроші. У зв`язку з цим, капітал став розглядатися в грошовій формі, в якості певного комплексу грошей, за допомогою якого можна найняти співробітників або купити знаряддя праці.

У процесі збільшення обсягу застосування нових даних і знань, у власності знижується питома вага на фізичні об`єкти. При цьому підвищується вага власності інтелектуальної. В результаті цього виникає проблема захисту прав останньої.

Фахівці відзначають, що абсолютний захист прав інтелектуальної власності забезпечити неможливо. Однак це й не потрібно, на їхню думку. У даній ситуації завдання полягає у встановленні якогось "оптимуму". З одного боку, він сприяє отриманню тимчасової надприбутки, при цьому гарантуючи авторську (індивідуальну) вигоду від корисної інновації. З іншого ж боку, буде забезпечено найбільш широке поширення цієї інновації в цілях підвищення загального економічного, технологічного, соціального, культурного і політичного потенціалу.

Більше того, коли грошова галузь набуває інноваційні риси, капітал починає діяти в дещо іншому статусі. Економічні інформаційні системи передбачають використання капіталу в грошово-інформаційному вигляді. Речову форму при цьому він набуває тільки на час. Після чого знову перетворюється на інформаційно-грошову. Застосовувані при цьому відомості являють собою особливі знання і розглядаються в трьох статусах: як професійні знання працівника і підприємця, в якості технологічних знань фахівця, а також як припущення, висунуті усіма зацікавленими суб`єктами щодо питання майбутнього стану справ.

Економічна інформаційна система даного типу передбачає, що послуги праці спираються не тільки на професійне вміння, а й на індивідуальні здібності і знання.