Ми ще мало знаємо про тих, хто проживає на дні океану

Життя нескінченна, як і сам Всесвіт. Сьогодні ця теза в міру розвитку наукової думки і технічних засобів все більше перетворюється на доказову теорему. А адже ще два століття тому на людину, задаються питанням про те, хто проживає на дні океану, подивилися б як на божевільного. Пануюча тоді картина світу не мислила існування життя у воді без розчиненого в ній кисню і сонячного світла. Тому межа була проведена по океанському шельфу, і вважалося, що нижче його будь-які представники флори чи фауни відсутні.

Але час минав, і з`являлися разючі докази існування життя в похмурих глибинах Світового океану. У 1850 році кількох глибоководних тварин виловили з кілометрової глибини. Десять років по тому на телеграфному кабелі, піднятому з двокілометровій глибини, виявили відразу півтора десятка нових видів тварин. У 1899 році вченому світу були продемонстровані перші глибоководні риби, спокійнісінько плавали на трикілометрової глибині, і переконливі докази існування життя вдвічі глибше.

Протягом наступного півстоліття вчені були впевнені, що нижче океанського ложа (6000 метрів), на самому дні океану, точніше його глибоководних жолобів, життя відсутній через велетенського тиску. Потім вистачило всього трьох років, щоб спростувати цей постулат. У 1958 році радянський гідрографічне судно "Витязь" виловило з глибини 7,5 км невідому рибу, в 1959-му їм же були підняті з 10-кілометрової глибини молюски. Нарешті, в 1960-му на дно Маріанського жолоба - найглибшої точки Світового океану - вирушили на батискафі "Трієст" Дон Уолш і Жак Пікар. Повторив їх подвиг поодинці більш ніж півстоліття знаменитий кінорежисер Джеймс Кемерон, як і вони, прирівняв таке занурення до польоту на іншу планету. Всі троє своїми очима побачили, хто проживає на дні океану.

Так, своєрідна, що лякає своїм виглядом, але все-таки життя процвітає і тут, де відсутнє сонячне світло (він повністю розсіюється ще на кілометровій глибині), тиск в 1072 атмосфери - удвічі більше, ніж на Венері, самої негостинній планеті Сонячної системи, а температура води всього лише на кілька градусів вище точки замерзання.

Істоти на дні океану мають м`який скелет: на такій глибині мало солей кальцію для його побудови, та й не потрібен він - хвилювання немає, випадкові зіткнення зі скелями виключені. У одних риб очі без світла атрофувалися повністю, в інших займають майже половину голови. Дехто з представників глибоководної фауни виглядає форменим породженням пекла. Але ця зовнішність - зовсім не для залякування хомо сапієнс. Тим більше що за 52 роки їх тут побувало вчетверо менше, ніж за 4 роки на Місяці. Просто хижакам тут важко з прогодувати, звідси довгі гострі зуби (щоб здобич не вирвалася) і величезні пащі.

Серед тих, хто проживає на дні океану, досить багато мають світні органи. За допомогою них мешканці глибин висвітлюють собі шлях, приманюють видобуток, відлякують ворогів, спілкуються один з одним і орієнтуються. Найбільш оригінально пристосувалися риби, що відносяться до вудильникам. Вони мають на тілі відросток, на кінці якого живе колонія світиться грибка. Помахуючи ним, як ліхтариком, рибалки залучають ближче необережних рибок, що йдуть їм на прокорм. А назва светящезубого вудильника говорить сама за себе: цьому хижакові достатньо розкрити пащу, почекати, поки риба запливе в цей живий капкан і зачинити його!

Зовсім недавно, в березні 2013 року, з`явилося повідомлення про успішне зануренні на дно Маріанської западини глибоководного робота. З усього різноманіття тих, хто проживає на дні океану в екстремальних умовах, вчених зацікавили колонії бактерій. Вивчаючи їх, дослідники намагаються дізнатися, змогли б ці форми життя існувати на інших планетах. Адже згідно з останніми даними, на супутнику Юпітера, Європі, і супутнику Сатурна, Енцеладі, під товстою крижаною кіркою, швидше за все, існують океани ...